Концепція механізму творчості професора Віктора Клименка

Концепція механізму творчості професора Віктора Клименка

 

Ігор Олександров, журналіст

Два світові корифеї в галузі психології – український учений, професор Віктор Клименко і всесвітньо відомий американський психолог Говард Гарднер, автор класичної теорії множинного інтелекту, практично одночасно розробили концепцію механізму творчості людини, значимість якої важко переоцінити.

Говард Гарднер стверджує, що не існує єдиного інтелекту. Якраз навпаки, існують множинні інтелекти, які незалежні один від одного і не можуть вимірюватися стандартними тестами.

Віктор Васильович Клименко – наш Говар Гарднер – народився 09.12.1935 р. у м. Охтирка Сумської області. Він – відомий український психолог. Доктор психологічних наук, професор. Захистив докторську дисертацію на тему: «Механізми психомоторики людини». Домінуюча тема: Психологічні механізми творчості. Закінчив Харківський педагогічний інститут ім Г.С. Сковороди. Основні віхи на його науковому шляху: аспірант кафедри педагогіки і психології, старший викладач, доцент Київського інституту фізичної культури, завідувач кафедри психології Київського міжрегіонального інституту вдосконалення вчителів ім. Б. Грінченка; завідувач лабораторії вікової фізіології та шкільної гігієни Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. З 2008 р. – професор кафедри психології Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна».

Віктор Васильович здійснював психологічну підготовку вітчизняних спортсменів до Олімпійських Ігор Мюнхен-1972, Монреаль-1976, Москва-1980, а також у 1987-1990 р.р. екс-чемпіона світу з шахів Анатолія Карпова до міжнародних змагань.

Широке визнання серед учених (філософів, психологів, педагогів) України здобула праця Віктора Васильовича «Механізми психомоторики людини», яка є оригінальним і водночас вдалим втіленням системного підходу не лише до вирішення фундаментальних проблем психології творчості. Монографія «Психологія творчості» розкриває механізм творчості як системне природоутворення із мислення, почуттів, уяви, енергопотенціалу та психомоторики і генератора нових думок, почуттів і образів, а людина стає здатною до відкриттів, винаходів і створювання художніх образів.

Концепції Віктора Клименко та Говарда Гарднера містять цінний науково-методичний матеріал стосовно умов розвитку творчої особистості. Ці концепції дають відповідь на питання, з чого складається механізм творчості людини та від чого залежить здатність до відкриттів і винаходів.

Віктор Клименко – автор книг «Психологічні тести таланту» і «Як виховати вундеркінда», університетського підручника «Психологія творчості» та інших робіт, що містять цінний науково-методичний матеріал щодо умов творчого розвитку особистості. У 1988-1993 рр.. він друкував у російському журналі «Студентський меридіан» трактат «Про хлопчика, який умів літати, або Шлях до Свободи» (спільно з письменником Ігорем Акімовим), що став, за твердженням редакції журналу, «бестселером і дороговказом, настановою для кількох поколінь.

Національна академія педагогічних наук України у 2010 році висунула на здобуття Державної премії в галузі науки і техніки цикл робіт докторів психологічних наук, професорів С.Д. Максименка і В.В. Клименка та доктора філософських наук, професора А.В. Толстоухова за загальною темою: «Психологічні механізми зародження, становлення, здійснення особистості», що є результатом багаторічних фундаментальних досліджень і не має зарубіжних аналогів.

Оригінальність концепції С.Д. Максименка, В.В. Клименка і А. В. Толстоухова «Психологічні механізми зародження, становлення, здійснення особистості» полягає у тому, що вона побудована на принципах цілісності, єдності свідомості і діяльності, що дозволяє три відносно самостійних явища онтогенезу людини – зародження, становлення й здійснення (самореалізацію) – розглядати у взаємодії і взаємовпливах, у той час, як вітчизняні і зарубіжні дослідники вивчали вказані феномени як окремі предмети дослідження без урахування взаємного впливу один на одного.

Концепцію реалізовано у національній системі науково-дослідних інститутів та навчальних закладів України, в яких відбувається процес навчання і виховання вітчизняної молоді, а її матеріали частково перекладено англійською мовою і розміщено в мережі Інтернет для англомовних фахівців.

Загальний обсяг циклу робіт складається з 29 книжок, у тому числі з 15 монографій, 6 підручників та 8 навчальних посібників і словників. Загальний тираж 15 монографій становить 92500 тисяч примірників. Загальний тираж 6 підручників становить 47000 примірників. Загальний тираж 8 навчальних посібників і словників складає 16000 примірників.

Експертна оцінка здійснена на основі принципів наукової і науково-технічної експертизи з урахуванням світового рівня науково-технічного прогресу, норм і правил технічної та екологічної безпеки, вимог стандартів, міжнародних угод, а також із урахуванням експертизи громадської думки щодо предмету експертизи, її об'єктивної оцінки на основі відповідальності за достовірність і повноту аналізу та обґрунтованості рекомендацій експертизи.

Указом Президента України "Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2010 року" на підставі подання Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки КЛИМЕНКУ Віктору Васильовичу доктору психологічних наук, професору Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна" було присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки 2010 року.

За всю історію незалежної України це був перший випадок присудження Державної премії в галузі психології. Явище саме по собі унікальне і далеко не ординарне.

В.В. Клименко відтворив механізми здійснення особистості, до яких входять складові, що мають бути в основі розбудови вітчизняної державної стратегії інноваційного розвитку людини. Людина – феномен природи і ноосфери. Її головні атрибути: інтелект та творчість; енергопотенціал як здатність до дії; психомоторика як створення й використання функціональних органів; натхнення – особливі продуктивні психічні стани.

Шановний Вікторе Васильовичу! Механізм творчості існує у кожній практично здоровій людині. Він перебуває у потенційному стані. Коли і як він знов відновлює свої функції?

– Стани механізму творчості спонтанно змінюють один одного: „сплячий” стан змінюється на дійовий, працюючий. Механізм творчості „вимикають” із розвитку непомірні навантаження, втома, перевтома та хвороби. Механізм творчості – це механізм перетворення дискомфорту (задач і проблем) і створення (відкриттів, винаходів і художніх образів) гармоній. Він є в кожному з нас, але для того, щоб він почав працювати, ми повинні свій механізм творчості привести до стану гармонії. Причому повинні бути пропорційно розвинені мислення, почуття, уява та психомоторика (здатність до діяльності) й енергопотенціал (забезпеченість належною енергією). Механізм творчості описується формулою: Я (психе, свідомість) і не-Я (таємниця, невідоме). Механізм творчості – це не орган тіла, а орган людини.

Залежно від стану механізму творчості умовно можна виділити три типи людей: творці, споживачі і виконавці.

Творці (мудреці, генії і таланти) здатні вирішувати найскладніші задачі і проблеми в найпростіший спосіб. Вони створюють нове – те, чого ще в природі й соціумі не існувало.

Споживачі (ерудити і дилетанти) збирають і оцінюють інформацію та звертають увагу інших на її дисгармонію у довкіллі. Вони мають установку на накопичення знань, умінь та навичок замість розвитку творчих здібностей.

Виконавці (посередності) виконують поставлені кимось репродуктивні завдання за готовим зразком та задовольняються самозахистом і самозбреженням.

Державна національна програма визначає стратегічні напрямки розвитку освіти України, забезпечення постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального й культурного її потенціалу вищих цінностей нації. Яка трансформація освіти передбачає розвиток творчої людини, здатної не тільки до трансляції знань, але й до створення світових зразків культури і духовності?

– Основна проблема, яку я досліджував, це – концепції механізму творчості людини (креативної психічної системи), яка формулюється так: здібності людини виявляються не в тому, що вона має знання у формі знакових систем, відчуває у формі відчуттів, а в тому, що вона доцільно діє, спираючись на логіку предмета.

Механізм творчості людини створюється синтезом психе (душі) – мислення, почуттів, уяви та соми (тіла) – психомоторики та енергопотенціалу. Він призначений здійснювати обмін інформації та енергії під час розв'язання задач і проблем, у результаті яких людина виробляє творчі продукти.

Механізм творчості людини не має віку. Вона на 6-му році життя переходить із потенційного стану в активний та поступово, за сприятливих умов, набирає потужності упродовж усього життя.

Оптимальні інтелектуальні навантаження є необхідною умовою збереження та відновлення механізму творчості у межах норми.

Вищу насолоду натхнення людина переживає не від результатів роботи, а від процесів відкриттів, винаходів та створення образів, якими створюються знакові системи (наукові думки), матеріальні предмети та художні образи тощо.

Щоб механізм творчості людини почав працювати, ми маємо гармонійно розвивати всі його складові. В оптимальному стані мають перебувати і душа (мислення, почуття і уява), і тіло (енергопотенціал і психомоторика) людини.

У віці 21-го року (вік майстерності) механізм творчості людини здатний виконувати творчу роботу. В цьому віці спостерігається перша вершина творчості. Почуття переважають над мисленням і уявою. Здатність до творчості поступово набирає потужності.

У віці 34-х років (вік творця) спостерігається друга вершина творчості людини, проявляється продуктивна дієвість механізму творчості. В цьому віці настає гармонія мислення, почуттів та уяви. Психомоторика живиться оптимальним енергопотенціалом і виникає здатність до геніальної роботи.

У віці 55-ти років (вік мудреця) настає третя гармонійна вершина творчості. У цьому віці мислення підпорядковує собі почуття, що є необхідною умовою створення нового світу, відкриття того, що люди почували, але не були спроможні означити. В цьому віці людина стає мудрим творцем.

З цього викладу ми бачимо, що період навчання учнів шкіл від 6-ти до 18-ти років має вирішальне значення для подальшого успішного розвитку їх креативної психічної системи. Я не помиляюсь?

– Ваші міркування цілком не безпідставні. Коротко розглянемо вісім видів розумових здібностей людини, які досліджуються відомим американським вченим, професором педагогіки Говардом Гарднером (Гарвардська вища педагогічна школа). Для актуалізації розгляду проблеми розвитку творчих здібностей учнів наведемо повний перелік назв усіх восьми здібностей: лінгвістичні здібності – дар володіння словом; логіко-математичні – дар оперування числами; здатність до просторової уяви – дар образного мислення; кінестетичні здібності – дар виражати себе в русі; музичні здібності – дар сприймати, творити музику; здібність встановлювати міжособистісні відносини – дар спілкування; здібність до оцінки внутрішньоособистісних можливостей – дар самопізнання; здатність відчувати природу – дар розуміння природи.

Згідно теорії множинного інтелекту Говарда Гарднера основна особливість розумових здібностей полягає в тому, що кожна людина потенціально має всі вісім здібностей, тільки вони мають різний рівень розвитку.

Образно кажучи, кожна талановита людина від природи потенційний „осмомисл”, що володіє вісьмома здібностями, але вони мають різний ступінь прояву?

– Феномен багатосторонніх розумових здібностей людини можна уявити у вигляді: діаманту із вісьмома гранями, що по-різному відшліфовані; квітки із вісьмома пелюстками різної величини; зірки із вісьмома кутами різної величини. Тобто кожна людина має всі вісім здібностей, але кожна з них неоднаково проявляється.

Не дивлячись на те, що вже минуло двадцять років з часу створення теорії множинного інтелекту людини Говардом Гарднером, діюча система освіти України звертає особливу увагу і високо цінує тільки два види розумових здібностей: лінгвістичні й логіко-математичні (здібності до мов і до математики), а решта шість видів розумових здібностей традиційно залишаються в тіні, їм відводиться другорядне значення.

У чим сутність теорії множинних інтелектів Говарда Гарднера, про яку так багато говорять і пишуть науковці?

– У 1983 році в США вийшла книга Говарда Гарднера «Структура розуму», в якій автор стверджував, що не існує єдиного інтелекту. Якраз навпаки, існують множинні інтелекти, які незалежні один від одного і не можуть вимірюватися стандартними тестами. У книзі він виділив 7 видів інтелекту, до яких згодом додав ще два. Всі види інтелектів рівноцінні, кожен є особливий спосіб взаємодії з навколишньою дійсністю, і оцінювання одних інтелектів вище, ніж інших, – це виключно культурна традиція.

Наше західне суспільство високо цінує лінгвістичний, логіко-математичний і інтраперсональний інтелект. Дитина, яка добре говорить і пише, або чудово розбирається в математиці, або є лідером у класі (школі), швидше за все не буде мати проблем із навчанням і вважатиметься успішною.

А ось в інших культурах цінуються інші види інтелекту. Так, наприклад, у Нігерії в племенах анангу здатність добре співати і танцювати приведе вас до вершини соціальної драбини швидше, ніж уміння логічно мислити або добре говорити. У північних народів (Чукчі, Ескімоси, Інуїти) візуально-просторовий вид інтелекту завжди цінувався дуже високо. Люди з таким інтелектом мали здатність помічати найменші зміни в кольорі і структурі снігу, що допомагало не опинитися на крижині, яка відкололася, або приготуватися заздалегідь до сніжної бурі.

Психологічне співтовариство прийняло книгу без особливого ентузіазму, але вона була дуже позитивно сприйнята багатьма професіоналами від освіти. Деякі школи в США навіть стали переглядати свої програми, щоб підлаштовуватися під різні види інтелекту. На жаль, реальність така, що якщо важко вчити, орієнтуючись на один-два типи інтелекту, то як вчити, орієнтуючись на дев'ять?

Батькам, що навчають своїх дітей удома, звичайно легше. Знаючи про різні види інтелекту, можна підібрати такий підхід до навчання, який найкраще підійде саме вашій дитині. До того ж, при навчанні вдома не стоїть завдання навчити всіх одного й того ж, і ви зможете зосереджувати свою увагу на сильному інтелекті вашої дитини, замість того, щоб побиватися з приводу її слабких сторін.

Базуючись на Вашій концепції механізму творчості і теорії множинного інтелекту людини Горварда Гарднера, ми переконуємось, що підготовці учнів до творчої діяльності, розвитку їх творчих здібностей необхідно приділяти велику увагу. В реальному житті продуктивна творча діяльність займає важливе місце і має велике значення для розвитку суспільства (через нові відкриття, винаходи, створення художніх образів). Будь ласка, поясніть докладніше, якими аргументами підтверджується актуальність проблеми навчання творчості учнів і студентів?

– Додатковим аргументом, що підтверджує актуальність проблеми навчання творчості учнів і студентів є дослідження російського вченого, професора Валентина Андрєєва (Казанський державний університет), який вивчає педагогіку творчого саморозвитку і стверджує, що питома вага творчих завдань у програмах для ВНЗ Росії становить усього два відсотки. В навчальному процесі, побудованому на трансляції знань, студенти на 99,8% виконують репродуктивні завдання, що вимагають запам’ятовувати факти, події, закони, тобто розвивають механізми пам’яті. Дані, одержані В. Андрєєвим, свідчать, що навчальний матеріал ВНЗ Росії розвиває в учнів переважно психічну систему трансляції. На нашу думку, не набагато кращий стан зі співвідношенням між творчими та репродуктивними завданнями існує і у ВНЗ України. Якщо існують винятки з цієї невтішної статистики, то тільки за рахунок особистих творчих зусиль педагогів. Тільки окремі вчителі і викладачі України так організовують навчальний процес, що творчі завдання, які розвивають механізм творчості учнів і студентів, становлять 40% від загальної кількості навчальних завдань.

Чим же робляться відкриття, винаходи і створюються художні образи?

– Механізм творчості – це елемент поетичної душі людини за Аристотелем. Він – природне утворення й існує у кожній практично здоровій людині. Спочатку перебуває у потенційному стані і починає працювати, коли людина (мала і стара) усвідомлює себе, свою самостійність – здатність до самостійної дії. Тоді вона передчуває в собі сили і вибирає собі мету, яку долатиме діями у житті. Краще за все, коли дорослі спрямовують дитину на відкриття, винаходи і створення оригінальних художніх образів. Орієнтуючись на це, вона стає несхожою на інших. Тільки робота механізму творчості надає життю смислу; творчість обдаровує людину – усупереч обставинам – свободою.

Склад механізму творчості ми вже згадувати, а тепер коротко зупинимося на тому, як він функціонує.

Я розумію, що мислення це відображення невідчутного. Чим же воно вмикається в роботу?

– Дискомфортом: внутрішнім і зовнішнім – задачею, усвідомленою людиною. Задачею, яка вже вчепилася у вашу душу і вимагає від вас себе розв'язувати.

Ви відчули дискомфорт (усім подобається, всім зручно, а вам – тісно, щось болить, муляє, бридко; зрозуміти, чому вам не подобається, чому вас не влаштовує). Щоб звільнитися від дискомфорту, треба задачу розв'язати – діяти. Ознака розв'язання задачі: дискомфорт асимільований на комфорт.

Дії мислення, очевидно, – основа розвитку механізму творчості, бо вони охоплюють, стикують між собою всі види мислення (розум, розсуд та інтуїцію) і перетворюють невідоме у відоме, щоб його надовго запам'ятати.

Складність розвитку мислення в тому, що до 13 років життя у дітей від природи пам'ять випереджає мислення. Пам'ять як губка всмоктує в себе все, не розбираючись у цінностях, у тому, що було нею захоплено з довкілля. Якщо до цього мислення не активізоване (тому що не мало навантаження), то набувається – можливо на все життя – звичка (друга натура) виконувати пізнавальну роботу силами пам'яті: людина стає зубрилкою: їй простіше й надійніше для позитивної оцінки створити мнемосхему навчального матеріалу, ніж осмислити завчене.

Продуктом дії мислення стають образні, дійові, символічні думки.

Що стане справжнім матеріалом для розвитку механізму творчості?

– У ноосфері містяться найяскравіші думки, почуття, емоції, здатні оживляти ту ж саму духовність у людях різних поколінь. Завдяки ним природна речовина придбала нову якість – гармонію. Під час вивчення творів геніїв і талантів складається враження, що думки, почуття і образи існують у предметі творчості, як у живому, і складають його внутрішню сутність: гармонія творінь відгукується в людині поетичною посмішкою.

Отже, у ноосфері не існують дисгармонійні предмети. В ній – вираз майстерного, досконалого оволодіння законами природи, створення другої природи людини – вищі досягнення людства: історія науки, історія мистецтва, історія техніки і технології.

Але у ноосфери є ще одна дивна властивість – здатність до розвитку: чим більше людей нею користується, тим швидше вона виростає, – поповнюється її енергетика.

Вплив продуктів ноосфери упорядковує інформацію, а створення нової, відкриття і винаходи разом із художніми образами великої потужності – коло запитань, які вирішує творець: його зусиллями ноосфера якісно змінюється.

У який спосіб розвивається механізм творчості?

– Мислення розвивається більш сильним мисленням, почуття – почуттями, уява так само сильнішою уявою, і лише під час подібної роботи механізм творчості здатен самозагострюватися.

Концепція «Психологічні механізми зародження, становлення, здійснення особистості» не суперечить жодним вимогам і нормам чинного законодавства України, оскільки сприяє більш глибокому вивченню творчого потенціалу особистості людини і виробничих сил країни, а її втілення у практику призводить до накопичення так званого соціального капіталу, що в сучасних умовах сприяє як виходу України на передові позиції науково-технічного прогресу, так і виконанню державницької місії по вихованню достойних громадян країни. У цьому одночасно полягає теоретична актуальність і практична та економічна доцільність реалізації концепції професора Віктора Васильовича Клименка, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки.

автор: Ігор Олександров, журналіст

час видання: 2011


20/09/2011