Запорука успіху (до 105-річчя з дня народження О. К. Антонова, 7.02.1906 p., громадянина, академіка, педагога, творця)

Запорука успіху

(до 105-річчя з дня народження О. К. Антонова, 7.02.1906 p., громадянина, академіка, педагога, творця) 

 

Шляхетні стилі є важливим елементом індивідуального й колективного виховання, тому педагогам і керівникам потрібно їх розвивати самим у себе і дбайливо прищеплювати в середовищі свого впливу.

Високодуховний, витончений стиль мав колишній Генеральний авіаконструктор, організатор проектування й будування літаків в Україні, творець найпотужніших літаків у світі, педагог, академік, художник, публіцист, О. К. Антонов людина високої культури, наділена багатогранним талантом, широкою ерудицією, інтелігентністю, працьовитістю, патріотизмом і людяністю, - людина, яка, на рідкість для однієї особи, багато знала, вміла і розуміла. Стиль Антонова-керівника і вихователя завжди допомагав виявляти красу і духовність людей, з якими він працював, ненароком змушуючи співрозмовників самим виправляти свої помилки, якщо вони проявлялись. Це характерно відображено у спогадах тих, із ким він зустрічався, спілкувався, працював або вирішував наукові, економічні чи державні проблеми.

 

Борис Гусєв, начальник конструкторського відділу, лауреат Державної премії України:

1959 року, у перший рік моєї роботи в Київському авіаційному конструкторському бюро мене послали з паперами в ЦАГІ. Виконавши доручення, я першим опинився біля трапу літака рейсу Москва-Київ. Тут, поряд із літаком, я випадково помітив О. К Антонова. Щоб не зіткнутися з начальством, я швиденько прошмигнув у літак. На жаль, моє місце виявилося біля проходу, і я зрадів, коли до кінця посадки так ніхто і не зайняв місце біля вікна поруч зі мною, збираючись туди вже пересісти. Але раптом я чую характерний дискант над головою: "Може, вам зручніше пересісти до вікна?" Піднімаю голову Олег Костянтинович. Дещо збентежившись, кажу "дякую", пересідаю до вікна і ховаю очі в журналі. Помітивши в ньому сторінку з репортажем про тенісний турнір, Олег Костянтинович розговорився зі мною про спорт, навчання, побут, роботу. Після прибуття літака в Жуляни о першій годині ночі він запитав, де я живу, і, почувши, що в гуртожитку, поряд із його будинком, запропонував мені місце у своїй машині, яка чекала на нього в аеропорту.

Наступного дня, вийшовши на роботу опівдні "за правилами після відрядження", я знову був приголомшений новиною ранком у нашу бригаду приходив О. К Антонов; цікавився роботою конструкторів, станом справ у бригаді. Мені так соромно стало, що на роботу я вийшов "за правилами" .

 

Орест Флорінський, провідний аеродинамік, лауреат Державної премії України:

У грудні 1961 року, кваплячись на нараду в міністерство авіапрому, ми на чолі з Олегом Костянтиновичем з вокзалу до міністерства добирались на таксі. Наприкінці маршруту я потягся за гаманцем, щоб розрахуватися з таксистом. Почувши шарудіння мого гаманця, Олег Костянтинович повернувся до мене і, посміхаючись, спокійно зауважив: "У нас заведено в організації, щоб загальні дрібні поточні витрати сплачував старший за посадою у групі". Після цього він дістав гроші і розрахувався за нашу поїздку.

 

Шляхетність, духовність, справедливість, доброта притаманні і молодому Антонову. Про такі його риси знали і розповідали десятки років. І сьогодні нам залишається лише гадати: хто ж насадив в Україні зовсім інше ставлення босів до підлеглих із перших років її незалежності?

 

Яків Рижик, начальник конструкторського відділу, к. т. н., заслужений машинобудівник України:

Випадково зустрівшись узимку з Олегом Костянтиновичем Антоновим на лижній базі в Карпатах, ми разом катались на лижах я на своїх дерев 'яних "Туристах", а він на чудових гірських, металевих, слаломних. Про справжні гірські лижі я тоді лише мріяв. Відчувши мої заздрісні погляди на його лижі, він запропонував мені покататися на них. Я із вдячністю погодився, швидко засвоїв його слаломні лижі, але помітив, що Олег Костянтинович уважно придивляється до манери моїх спусків. Коли ж я повертав йому лижі, він зауважив: "У вас це спорядження використовується ефективніше. Візьміть лижі собі". Побачивши моє збентеження, Олег Костянтинович зразу виручив: "Ну, добре, давайте мінятися візьміть мої, а я ваші".

 

Віктор Толмачов, д.т.н., професор, лауреат Державної премії України:

Якось заходить до нас в офіс Олег Костянтинович, присідає до мого робочого столу, на якому повний безлад: проекти, звіти, чернетки усе навалом. Олег Костянтинович, не припиняючи службової розмови, витягує один аркуш, другий і в стосик. Проекти – праворуч, звіти – ліворуч, розкидані олівці – у настільний прилад. До кінця розмови – стола не пізнати. Кожна річ на своєму місці. Попрощався й пішов. А мені так соромно стало...

Заходить іншим разом дещо узгодити. Мимохіть глянув на стіл тепер на ньому зразковий порядок, але як і минулого разу ані слова не сказав, лише усміхнувся. З того часу безладу на моєму столі не було ніколи.

О. К. Антонов усі поточні справи вирішував на робочих місцях, мимохідь. Він учив нас організованістю побивати метушню, важливі дії робити повільно, але без пауз між ними, ретельно зберігав не тільки свій, а й наш час.

 

Борис Патон, Президент Національної академії наук України, двічі Герой Соціалістичної Праці, Герой України, лауреат Ленінської премії:

Олег Костянтинович мав свій стиль своєрідний, витончений, упевнений. Він володів особливою чарівністю, яка поєднувала серйозність із лагідністю і природною вишуканістю. Олег Костянтинович був уособленням справжнього інтелігента і, разом із тим, людиною державного масштабу, найперше піклувався про добробут народу і престиж держави.

Він ніколи не був фанатом режиму, але щиро вірив у соціалістичну ідею. Олег Костянтинович Антонов вільно володів економічними категоріями, часто виступав у пресі з проблемами економіки, відображаючи їх на сучасність. Його глибоко хвилювали питання якості продукції, передової організації ефективного виробництва, розумного сполучення планування та ініціативи.

 

Посіяні та глибоко укорінені Антоновим його авторські стилі суспільних відношень допомагали йому та його колективу успішно створювати найпрекраснішу у світі авіаційну техніку; і саме вони допомогли зберегти високу працездатність і перспективну творчу спрямованість авіаційного конструкторського колективу АНТК навіть у сучасний, тотально руйнівний для держави, період, про що характерно свідчать створені колективом нові літаки в ці драматичні для України політичні й економічні часи.

Авторські стилі О. К. Антонова це запорука успіху і педагога, і керівника колективу будь-якого рангу та професійного спрямування.

 

О. Шевчук,

доцент кафедри комп'ютерної інженерії

Університету "УКРАЇНА"

12 січня 2011 року

автор: О. Шевчук, доцент кафедри комп'ютерної інженерії Університету "УКРАЇНА"

час видання: 2011


26/01/2011