Проблеми на шляху сталого розвитку довкілля України

Проблеми на шляху сталого розвитку довкілля України

 

Тетяна Лукашенко,

старший викладач кафедри психології Університету «Україна» (м. Київ)

Людмила Липова,

кандидат педагогічних наук,

старший науковий співробітник Академії педагогічних наук України,

Віктор Малишев,

доктор технічних наук, професор,

завідувач кафедри хімії та новітніх хімічних технологій

Університету «Україна»

 

УДК 502.131.1:332:1

 

 

АНОТАЦІЯ: Наведено аналіз тенденцій сталого розвитку довкілля. Обговорюються питання техногенного навантаження на біологічні ресурси, природоохоронні проблеми (збереження і поліпшення земельних та водних ресурсів, атмосфери, біорозмаїття, ефективність використання енергії). Вказано на пріоритетність питань розв’язання проблем, що негативно впливають на здоров’я та умови життя населення, забруднення повітря та доступності питної води.

Ключові слова: довкілля, сталий розвиток, техногенне навантаження, біологічні ресурси, природоохоронні проблеми.

 

АННОТАЦИЯ: Приведен анализ тенденций устойчивого развития окружающей среды. Обсуждаются вопросы техногенной нагрузки на биологические ресурсы, природоохранные проблемы (сохранение и улучшение земельных и водных ресурсов, атмосферы, биоразнообразия, эффективность использования энергии). Указано на приоритетность вопросов решения проблем, негативно влияющих на здоровье и условия жизни населения, загрязнение воздуха и доступности питьевой воды.

Ключевые слова: окружающая среда, устойчивое развитие, техногенная нагрузка, биологические ресурсы, природоохранные проблемы.

 

SUMMARY: The analysis of trends in environmental sustainability was carried out. The questions of technogenic impact on biological resources, environmental issues (conservation and improvement of land and water resources, atmosphere, biodiversity, and energy efficiency) was discussed. The priority of problems adversely affecting the health and conditions of life, air pollution, and the availability of drinking water was indicated.

Key words: environment, sustainable development, industrial load, biological resources, environmental problems.

 

Проблеми на шляху досягнення мети сталого розвитку довкілля

Доступ до питної води (централізованого водопостачання). Споживання недоброякісної води негативно впливає на здоров’я населення і, в кінцевому результаті, на можливості забезпечення сталого розвитку держави. Проблемою є не тільки незадовільний екологічний стан водних ресурсів, невідповідність у багатьох населених пунктах питної води санітарним нормам, а взагалі відсутність систем централізованого водопостачання у населених пунктах, переважно сільської місцевості. Вагомою проблемою, що заважає досягненню Мети 7 в аспекті доступу населення до питної води є недостатнє фінансування, зокрема будівництва та реконструкції систем централізованого водопостачання.

Основні проблеми: 1) незадовільний екологічний стан поверхневих та підземних джерел питного водопостачання; 2) недотримання режиму зон санітарної охорони на багатьох джерелах та об’єктах питного водопостачання; 3) незадовільний технічний стан та зношеність систем водопостачання і водовідведення; 4) недостатній рівень впровадження на підприємствах питного водопостачання та водовідведення ресурсо- та енергозберігаючих технологій; 5) незадовільне фінансування заходів, передбачених «Загальнодержавною програмою «Питна вода України» на 2006-2020 роки» [1], та «Державної цільової соціальної програми першочергового забезпечення централізованим водопостачанням сільських населених пунктів, що користуються привізною водою, на період до 2010 року» [2].

Забруднення повітря. Високий рівень забруднення повітря залишається важливою проблемою для держави. Річна концентрація пилу, оксидів азоту, формальдегіду, діоксину сірки та інших речовин у багатьох містах перевищує встановлені нормативи.

Основними проблемами, що обумовлюють незадовільний стан атмосферного повітря населених пунктів, є: 1) невиконання підприємствами-забруднювачами в установлені терміни заходів по зниженню обсягів викидів до нормативного рівня; 2) низькі темпи впровадження сучасних технологій очищення викидів; 3) відсутність ефективного очищення викидів підприємств від газоподібних домішок; 4) відсутність санітарно-захисних зон між промисловими та житловими районами; 5) недостатнє фінансування заходів зі скорочення викидів в атмосферне повітря на державному та місцевому рівні; 6) знищення зелених зон у межах населених пунктів; 7) постійне збільшення кількості автомобілів та скорочення темпів оновлення автотранспортного парку.

Забруднення поверхневих водних об’єктів. Основними проблемами на шляху до реалізації завдання стабілізації обсягу скидів стічних вод у поверхневі водні об’єкти та поступового зменшення їх забруднення є, зокрема: 1) значна зношеність каналізаційних систем та очисних споруд; 2) невиконання підприємствами-забруднювачами у встановлені терміни заходів із покращення якості стічних вод, які скидаються у водні об’єкти; 3) не впровадження новітніх технологій очистки стічних вод; 4) деградація екосистем Азовського і Чорного морів.

Збільшення лісистості територій. Питання вирощування високопродуктивних лісів та довговічних захисних лісових насаджень, збільшення площі лісів має сьогодні для держави особливе значення. З урахуванням зазначеного основним завданням лісового господарства залишається своєчасне та якісне відновлення лісів на зрубах, збільшення площі за рахунок непридатних для сільгоспвиробництва земель та створення захисних лісових насаджень та полезахисних лісових смуг, розширене відтворення та підвищення продуктивності лісових насаджень. Відповідно до наукових досліджень для досягнення оптимальної лісистості (у межах 19-20%) необхідно збільшити площу лісів на 2 млн. га. Це сприятиме підтриманню екологічної рівноваги практично на всій території держави, збільшенню ресурсного потенціалу лісів.

Основні проблеми: 1) низькі темпи робіт зі створення нових лісових насаджень, зокрема, полезахисних лісових смуг; 2) застарілість лісогосподарської та пожежної техніки; 3) недосконале ведення обліку лісів; 4) недосконала система лісовпорядкування, інвентаризації та моніторингу стану лісів; 5) недостатнє фінансування заходів Державної програми «Ліси України» [3].

Розширення мережі заповідників біосферних заповідників та національних природних парків, збільшення загальної площі природно-заповідного фонду України. Викликають занепокоєння повільні темпи розширення існуючих і створення нових територій та об’єктів природно-заповідного фонду, втрати біорозмаїття.

Основні проблеми: 1) недостатній розвиток системи територій та об’єктів природно-заповідного фонду в Україні; 2) дефіцит фінансування існуючих та новостворених об’єктів ПЗФ та незадовільне фінансування заходів із формування екомережі; 3) відсутність закріплених на місцевості меж об’єктів ПЗФ; 4) повільні темпи встановлення у натурі (на місцевості) прибережних захисних смуг водних об’єктів; 5) недостатній рівень розвитку рекреаційної інфраструктури установ ПЗФ; 6) загроза зникнення багатьох видів тварин і рослин, що занесені до Червоної книги України.

 

Рекомендації щодо шляхів розв’язання проблем

Для досягнення Мети 7 сталого розвитку довкілля необхідно вирішити широкий спектр природоохоронних питань, серед яких є доступ населення до питної води (централізованого водопостачання) та покращення її якості, а також стабілізація забруднення навколишнього природного середовища.

Крім того, увага має бути спрямована на вдосконалення управління природними ресурсами, підтримку міжнародної співпраці з питань охорони навколишнього природного середовища та розвитку природоохоронної справи. Впровадження послідовної екологічної політики має підвищити доступність питної води належної якості для населення, стабілізувати викиди і скиди забруднюючих речовин у 2015 році, збільшити площу ПЗФ та показник лісистості.

Щодо сталого розвитку довкілля, вважається за доцільне спрямувати зусилля на такі заходи [4, 5]:

  1. Створення систем централізованого водопостачання у населених пунктах, що користуються привізною або неякісною питною водою; стабілізацію фінансово-економічного стану підприємств водопостачання і водовідведення; удосконаленні системи стандартизації та нормування у сфері питного водопостачання, зокрема, через їх наближення до вимог Європейського Союзу; підвищення якості води у джерелах централізованого водопостачання; завершення паспортизації джерел питного водопостачання, здійснення заходів щодо їх охорони; поліпшення стану і забезпечення дотримання режимів зон санітарної охорони джерел питного водопостачання; удосконалення технологічних процесів очистки питної води; впровадження у промисловості технологій, які передбачають використання морських, мінералізованих підземних і шахтних вод; запобігання забрудненню підземних вод, розширення робіт по створенню мережі артезіанських свердловин для забезпечення населення питної водою; удосконалення контролю за якістю та цілістю розподільної мережі, що забезпечуватиме зменшення втрат води; розміщення відходів відповідно до вимог Директиви Ради Європейської Комісії 96/61/ЄС; запровадження басейнового принципу управління водними ресурсами; розчищення русел річок, підтримання необхідного санітарного стану річок; зменшення обсягу скиду у водні об’єкти неочищених зворотних вод; збереження екосистем Чорного та Азовського морів; відновлення стану природних морських, дельтових, прибережних і річкових екосистем; створення та упорядкування водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, встановлення їх меж у натурі.
  2. Удосконалення системи поводження з побутовими та промисловими відходами та створення потужностей із знешкодження та переробки згаданих відходів; впровадження європейських директив та регламентів у сфері поводження з відходами; зниження фонових концентрацій викидів до гранично допустимого рівня; зокрема, по оксидах вуглецю, азоту, сірки; пилу, формальдегіду, фенолу; розроблення технологічних нормативів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема, для металургійного виробництва; зменшення викидів забруднюючих речовин від автотранспорту шляхом упровадження екологічних норм щодо вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах зі стандартами Євро-3 та Євро-4.
  3. Систематичне коригування існуючих зборів за викиди забруднювальних речовин залежно від їх обсягу і забруднення повітря та проведення їх щорічної індексації; подальше впровадження економічних механізмів, визначених Кіотським протоколом до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, зокрема функціонуюча і прозора Схема зелених інвестицій, що дозволяє продаж одиниць встановленої кількості за умови інвестування отриманих прибутків у проекти зі скорочення викидів парникових газів; створення банку даних про екологічно безпечні технології та методи, що застосовуються для зменшення обсягу антропогенних викидів забруднювальних речовин та парникових газів, збільшення їх абсорбції; встановлення системи контролю за обліком антропогенних викидів та абсорбції парникових газів суб’єктами господарювання; запровадження системи моніторингу та звітності щодо використання озоноруйнівних речовин і забезпечення її постійного функціонування згідно з вимогами Монреальського протоколу.
  4. Зменшення обсягу суцільних рубок лісів; збільшення площі лісів шляхом виконання робіт із лісорозведення; поліпшення якості лісів та вікової структури лісів; реабілітація лісів, забруднених радіонуклідами; забезпечення ведення державного обліку лісів, проведення моніторингу стану та інвентаризації лісів.
  5. Розширення мережі природно-заповідного фонду; збереження генофонду рослинного і тваринного світу у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду; забезпечення екологічно збалансованого природокористування в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду; створення морських природно-заповідних зон та формування морської мережі; створення рекреаційної бази в установах природно-заповідного фонду, розвитку екотуризму; припинення втрат біорозмаїття та поліпшення стану природних екосистем і ландшафтів; розроблення та виконання державних цільових програм у сферах розвитку природно-заповідної справи, водного господарства та централізованого водопостачання сільських населених пунктів та поводження з небезпечними відходами; посилення відповідальності посадових осіб та громадян за вчинення ними адміністративних правопорушень у сфері охорони навколишнього природного середовища, усунення дисбалансу між фактично заподіяною шкодою природним ресурсам та розміром установлених штрафів.

Також важливим кроком у напрямку забезпечення сталого розвитку буде затвердження Стратегії національної екологічної політики та Стратегії сталого розвитку України.

 

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Закон України «Про Загальнодержавну програму «Питна вода України» на 2006 – 2020 роки» від 3 березня 2005 р., № 2455-IV.
  2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної Цільової соціальної програми першочергового забезпечення централізованим водопостачанням сільських населених пунктів, що користуються привізною водою, на період до 2010 року» від 27 серпня 2008 р., № 741.
  3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної Цільової програми «Ліси України» на 2010 – 2015 роки» від 16 вересня 2009 р., № 977.
  4. Цілі Розвитку Тисячоліття. Україна. – К.: Міністерство економіки України, 2003. – 31 с.
  5. Цілі розвитку тисячоліття : Національна доповідь, 2010.

 

Український науковий журнал "Освіта регіону:

Політологія. Психологія. Комунікації" №2, 2012

автор: Тетяна Лукашенко, старший викладач кафедри психології Університету «Україна» (м. Київ); Людмила Липова, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Академії педагогічних наук України; Віктор Малишев, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри хімії та новітніх хімічних технологій Університету «Україна»

видання: Український науковий журнал «Освіта регіону: Політологія. Психологія. Комунікації» №2, 2012, час видання: 2012

адреса видання: http://www.social-science.com.ua/


12/10/2012