Розпочинай власний нанобізнес

Розпочинай власний нанобізнес

I. Інвестиції. Прибутковість і ризик. Конкуренція. Інформація. Наноекономіка та її принципи

 Ви чули слова "наноробота" чи "нанокар`єра"? Мабуть, ні. А ось "нанобізнес" зараз дуже популярне слово. Чому? Тому, що у вітчизняній наногалузі потрібно не працювати або робити кар'єру, а створювати бізнес. Якщо ви будете чекати, поки хтось дасть вам робочі місця, то можете не дочекатися цього ніколи. Сьогодні наноіндустрії потрібні люди, які здатні не тільки на неймовірні відкриття, але і вміють виготовляти продукцію, а також реалізовувати її на ринках, долаючи всі можливі перешкоди.

Що значить робити бізнес? Це означає придумати щось нове, потім це щось виготовити, а після цього продати. Так ось, придумати нелегко, зробити ще важче, але найважче - продати.

У США і країнах Європи видатні вчені і винахідники -  далеко не бідні люди. Наші ж українські вчені дуже часто не володіють підприємницькими навичками взагалі. Як це не парадоксально, але вони створюють технології, що приносять дуже великий економічний ефект, але зовсім не можуть їх просувати й отримувати великі гроші за вирішення складних завдань. Більше того, часто при виборі завдань вони і не порівнюють їх з точки зору економічного ефекту, але ж зрозуміло, що нове технічне рішення, яке дозволяє виробникові заощадити мільйон доларів, буде оплачено набагато вище, ніж таке ж саме з точки зору часу і працезатрат, та надає копійчану винагороду.

Сучасна тенденція така, що серед десяти найбільш багатих людей світу більшість – це люди, які зробили капітал з нуля (взяти хоча б Білла Гейтса). Хоча ще кілька десятиліть тому найбагатші люди світу отримували свій капітал у спадщину. В основі кожного такого достатку лежать винаходи в галузі техніки, виробництва чи продажу.

Так чому ж українські дослідники не можуть застосувати свій винахідницький талант для продажу власних відкриттів?

 

Інвестиції

Інвестиції – це насправді ніщо інше, як вкладення. Для розвитку будь-якого бізнесу потрібні вкладення: грошей, часу, здібностей – з метою їх подальшого примноження. Останнім часом усе більше далекоглядних підприємців, які розуміють перспективність та економічну вигоду нанотехнологій, вважають за краще вкладати кошти у високотехнологічні проекти. Про це добре свідчить динаміка зростання світових наноінвестицій: 1998 р. - 0.5 млрд. дол., 2000 р. - 0.9 млрд. дол., 2002 р. - 2.1 млрд. дол., 2004 р. - 11.8 млрд. дол., 2006 р. - 16.7 млрд. дол., 2008 р. - 23.3 млрд. дол.

"Національна нанотехнологічна ініціатива" США передбачає створення безліч технологій приватними компаніями у партнерстві з державою. Обсяг інвестицій у нанотехнології в цій країні за різними оцінками становить на сьогодні від 50 до 60% від усіх світових інвестицій.

На Україну ж припадає менше 0.5% світових "наноінвестицій ". І цільова державна програма підтримки нанотехнологій взагалі тільки народжується.

 

Прибутковість і ризик

Необхідно зрозуміти і прийняти як належне одну просту істину: дохід від інвестицій можна отримати, тільки прийнявши на себе певний ризик. У будь-якому бізнесі: чим більший прибуток ви хочете отримати, тим на більший ризик вам доведеться йти. Є бізнеси стійкі, зі зрозумілими правилами гри, зрозумілими продуктами і зрозумілими ринками збуту. Для них заздалегідь відомі дані віддачі на вкладений капітал і, як правило, вона невелика, оскільки добра прогнозованість цього бізнесу приваблює велику кількість конкурентів. До такого роду бізнесу належать, наприклад, автозаправні станції або продаж електроенергії. Тут можливі збитки в окремі несприятливі періоди, проте щодо загальної величини вкладеного капіталу вони невеликі.

З іншого боку, існують ризиковані бізнеси, які пов'язані з розробкою і просуванням на ринки нових продуктів. Розробка їх вимагає часу і грошей, і тому заздалегідь передбачити, чи вийде розробити справді хороший продукт і чи буде він потім прийнятий споживачами, дуже складно. Ризик невдачі такого бізнесу дуже великий – аж до повної втрати інвестованого капіталу. Проте ж у разі удачі можна виявитися першим і єдиним виробником гостро затребуваного продукту і за рахунок цього одержувати протягом певного часу дуже високі прибутки (щоб наздогнати вас, конкурентам доведеться затратити чимало часу і ресурсів).

У бізнесі прибутковість і ризик йдуть пліч-о-пліч, існують одночасно. Ризик - це те, на що доводиться йти, якщо хочеш досягти поставленої мети, але багато хто виявляються до нього просто психологічно не готові. Якщо інвестиції у банківські вклади мають передбачуваний результат, то про нанотехнологічні проекти цього сказати не можна, оскільки життєві повороти практично непередбачувані.

Виникає справедливе запитання: а як взагалі можна вкладати в непередбачуване? Будь-який підприємець підтвердить, що до 96% свого часу він витрачає на боротьбу з "ризиками", що виникли, – різними неузгодженостями, збоями та неочікуваними ускладненнями. Тому, щоб вкладати гроші у непередбачуване, треба постаратися все непередбачуване прорахувати. За словами однієї мудрої людини, "той, хто не вчиться передбачати і запобігати ризикам, ризикує сам виявитися ризик-фактором, відлякує партнерів, інвесторів і, звичайно ж, гроші". Отже, на етапі планування бізнесу необхідно виявити всі можливі ризики і продумати заходи запобігання їм, а на практичному етапі зуміти ці заходи реалізувати.

Звідки беруться ризики? Звичайно ж, звідусіль. Кількість ризиків пропорційна кількості взаємозв'язків проекту з навколишнім середовищем. Постачальники можуть продати погану сировину, партнери можуть підвести, покупцям може не сподобатися товар, податкова теж тут як тут... Загалом, чим автономніший проект, тим він надійніший.

За різними даними, десять років тому в нашій країні частка успішних бізнес-проектів серед усіх початківців складала 510%. Сьогодні цей показник становить менше 0,5%. Саме така ймовірність того, що час, сили і гроші, вкладені у проект, повернуться з прибутком. Так що заняття бізнесом в Україні, особливо нанотехнологічних, – не для людей зі слабкими нервами.

 

Час це гроші

Чим більше у вас є часу, тим на більший прибуток у перспективі можна розраховувати. Це пов'язано з багатьма чинниками.

По-перше, чим більше часу у вас у розпорядженні, тим менш ризиковану стратегію ви можете вибрати. Наприклад, вам знадобився мільйон доларів. Якщо він вам не потрібен терміново, а, скажімо, років через 20, то існує багато не дуже ризикованих стратегій: створити власну справу, вивчитися на біржового гравця, заснувати компанію "МегаХард", стати зятем олігарха тощо. Однак якщо мільйон потрібний вам завтра, то залишаються лише дуже ризиковані варіанти на кшталт виграшу в казино або пограбування банку. Очевидно, що в другому випадку вірогідність "прогоріти" тяжіє до 100%.

Другий важливий чинник, що посилює вплив часу на підсумкову прибутковість, – це ефект складних відсотків, коли отриманий прибуток сам починає генерувати додатковий прибуток. Наприклад, якщо ви примножуєте свої кошти на 50% на рік і не проїдаєте, а знову інвестуєте прибуток, то за два роки вони збільшаться не на 100%, а на 125% і т.д.

 

Конкуренція

Конкуренція – це конфліктне суперництво за досягнення кращих умов існування, функціонування та розвитку. Хочемо ми цього чи ні, але світ влаштований так, що багато людей не можуть одночасно перебувати в кращих умовах. "Загальна рівність", якою протягом усієї людської історії марять утопісти, суперечить "природній нерівності", встановленій природою. Всі ми народжуємося різними, і щодо кожної людини на Землі є хтось сильніший, хтось розумніший і хтось красивіший. Природна нерівність приводить до виживання більш сильного, прогресивного і відмирання слабкого, застарілого. Тому, хоч на перший погляд конкуренція може здатися злом, насправді вона – двигун прогресу.

Конкуренція – це таке ж давнє явище, як експоненціальний розвиток, більше того, вона нерозривно пов'язана з ним. Якщо б виживали не найефективніші форми життя, а все підряд, то не було б не те що людини, а навіть ДНК. Якщо б необмежено проводилися всі винаходи, а не тільки найбільш потрібні й ефективні, то всі ресурси планети давно були б вичерпані на виробництво трильйонів тонн непотрібного мотлоху. Там, де немає конкуренції, утворюється застій. Розпад найбільших цивілізацій завжди починався з моменту їх повного розквіту. Тому завжди і скрізь люди, компанії і держави будуть конкурувати між собою - тільки так можливо просування вперед. Тому ніколи не інвестуйте у виробництво продукції, неконкурентоспроможної на світовому ринку. Як би багато часу і грошей ви не витратили - все одно куплять у конкурентів, а не у вас. Якщо не можна зробити щось краще за інших, то краще зробити щось інше.

У той же час, якщо сьогодні ваша продукція затребувана ринком, то не факт, що завтра хтось зробить те ж саме, але дешевше і якісніше. Тому, щоб бути успішним у бізнесі, потрібно не тільки створити і вести його, а й безперервно розвивати свої конкурентні переваги:

Науково-технічні переваги (якість наукових досліджень, можливість розробки та виробництва нових товарів, ступінь оволодіння існуючими технологіями);

Виробничі переваги (низькі витрати на виробництво продукції, якість продукції, повнота використання можливого устаткування, вигідне місцезнаходження з точки зору транспортування, доступ до кваліфікованої робочої сили, висока продуктивність праці, можливості виробництва різної продукції, виконання замовлень споживачів);

Торгові переваги (широка мережа збуту, доступ покупців до товару, наявність власних магазинів, низькі витрати на продаж, швидка доставка);

Маркетингові переваги (висока кваліфікація співробітників відділу продажів, технічна підтримка, акуратне використання замовлень, різноманітність продукції, мистецтво продажів, привабливі дизайн і упаковка, гарантії);

Професійні переваги (особливий талант, ноу-хау, компетентність, уміння створювати ефективну рекламу, здатність швидко переводити товари зі стадії розробки у промислове виробництво);

Організаційні переваги (рівень інформаційних систем, здатність швидко реагувати на мінливі ситуації, досвід);

Інші переваги (сприятливий імідж і репутація, низькі витрати, вигідне розташування, приємні у спілкуванні та доброзичливі співробітники, доступ на фінансові ринки, правова захищеність) і т.д. і т.п.

Коли на ринку багато конкурентів, кожному з них дістається не так уже багато прибутку, тому єдиний спосіб зробити бізнес надефективним – це позбутися конкуренції і стати монополістом. Маємо на увазі не ті кровожерливі методи, про які ви подумали, а видатний винахід – те, чого ще ніхто, крім вас, не вміє робити.

Поки що конкуренти розвідують, як це вам вдається, ви зможете зробити новий винахід, і вас уже не наздогнати. Білл Гейтс так і зробив – він просто винайшов DOS у той час, коли ніхто про це не замислювався. А коли успіх DOS привабив безліч конкурентів, він винайшов Windows і став найбагатшою людиною у світі.

Є інший приклад. Один російський учений (не будемо називати його прізвища) розробив метод виробництва надзвичайно ефективних квантових пристроїв. Однак, замість того, щоб заснувати багатомільйонний бізнес, він просто продав її компанії "Samsung" за кілька сотень доларів! І подібних російських "розумників" у найбільших корпораціях, на жаль, зовсім не мало.

Не забувайте про те, що поки ви керуєте своїм бізнесом, ваші конкурентні переваги - винаходи, спроможності, талант - працюють на вас. Як тільки ви продали їх чужій компанії, ви стаєте найманим працівником - пролетарієм. Коли вони розберуться у вашому винаході, ви станете їм не потрібні і втратите свої переваги. Такий закон природного відбору.

 

Інформація

Доходи від інвестицій прямо пропорційні якості інформації, якою ви володієте. Недарма Білл Гейтс сказав, що в новому світі успіху доб'ється той, хто навчиться правильно поводитися з інформацією, а вже він то на цій справі розуміється як ніхто інший. Якщо ви знаєте, акції якої компанії виростуть у ціні, а які впадуть, ви можете миттєво заробляти купу грошей, однак, щоб отримати таку інформацію, потрібно досконально знати все, що діється в кожній компанії. Як отримати бажану інформацію, щоб вигідно інвестувати свої гроші і час? Основою дорогоцінного знання є розвідка. Розвідка та ще раз розвідка - зрозуміло, у рамках закону. Наноіндустрія має таку кількість взаємозв'язків, що досить просто відкрити очі і "нагострити вуха", щоб дізнатися про все необхідне і навіть понад те, при цьому інформація може потрапити до вас у руки різними шляхами:

• Моніторинг ЗМІ, що належать до потрібної галузі;

• Шляхом розвитку контактів із експертами та аналітиками;

• Через співробітництво з колегами та інвесторами;

• За допомогою вивчення зразків продукції конкурентів;

• За допомогою оперативної роботи та з інших джерел.

Врахуйте, що великі корпорації, які вам протистоять, мають величезні розвідувальні служби, які можна порівняти (а часто і поєднати) з державними. "Проте, з ними ж неможливо конкурувати!", - подумаєте ви, і будете неправі. Часто великі компанії бувають неповороткі, а інформація, що закликає до масштабних змін у їх діяльності, зазвичай доходить до їх "мозкового центру" довго, проходячи крізь величезну бюрократичну систему аналітиків і секретарів (а то й зовсім ігнорується). Маленькі ж компанії, що складаються з декількох чоловік, надзвичайно зацікавлені в розвитку та розширенні, тому здатні миттєво реагувати на інформацію, що надходить, і використовувати її у своїх інтересах. Не треба боятися конкурувати з гігантами тільки тому, що вони великі. Динозавр може помітити видобуток раніше, ніж вовк, але, щоб зрушити з місця, йому треба затратити в тисячу разів більше енергії.

Отримавши інформацію, її треба ще осмислити. Аналітик у наноіндустрії грає набагато більшу роль, ніж, наприклад, у сільському господарстві. Це пов'язано з тим, що тільки систематичне вивчення всієї світової наноіндустрії у її взаємозв'язку і розвитку може служити основою прийняття рішень.

Для успішного аналізу треба вміти зіставити безліч аспектів проблеми - від фундаментальних наукових основ до митних питань. Аналітик повинен не тільки чудово знати фінанси та інвестиційний менеджмент, а й мати навички з міждисциплінарних знань у найрізноманітніших галузях: хімія, фізика, біологія, інформатика, електроніка, математика, історія, соціологія, психологія, наукознавство, технології, географія, політологія тощо. Причому ці знання повинні бути не розрізненими, а зв'язаними в єдиний системний світогляд. Де знайти такі кадри? На жаль, стандартна система освіти поки що далека від підготовки таких спеціалістів, тому навчитися можна тільки самостійно.

Звичайно, не обов'язково займатися цим самому - можна звернутися до професіоналів. Наприклад, до аналітиків компанії Nanotechnology News Network, які щодня відслідковують сотні відкритих світових джерел у світовій наноіндустрії. Всього за рік із щотижневої розсилки, яку робили два студенти і читали 30 чоловік, ця компанія виросла в справжню інформаційну монополію: набравши у будь-якій пошуковій системі слово "нанотехнології", ви потрапите на один із її сайтів, а періодичну аналітику компанії виписують найбільші банки і промислові підприємства.

Уже сьогодні обсяг ділової інформації, яка щоденно циркулює в галузі, становить гігабайти. Однак, щоб бути в курсі справ, зовсім не обов'язково перетворюватися на "книжкового хробака", забувши про все інше. Замість цього можна читати щотижневий звіт Nanotechnology Business Week Report, який на двох сторінках російською мовою розповідає про все важливе, але ні про що зайве. Автори звіту для складання цих двох сторінок буквально "перелопачують" більше 200 (!) сторінок сирої інформації (всіх світових прес-релізів та коментарів за тиждень), зате читання і розуміння його займає в сто разів менше часу.

 

Наноекономіка

На перший погляд, розвиток техніки може здатися лінійним: вчора винайшли одне, сьогодні - інше, завтра - третє і т.д. Більшість людей вважають, що майбутнє буде в основному схожим на їхнє теперішнє, яке, у свою чергу, - не цукор, але відрізняється від їхнього минулого. Однак історія вчить нас тому, що це не так, і насправді розвиток відбувається за експонентою.

Давайте згадаємо, що таке експонента. Добре ілюструє експонентне зростання легенда про винахідника шахів. За переказами, раджі ця гра дуже сподобалася, і він захотів щедро нагородити її винахідника. "Проси, чого хочеш. Я досить багатий, щоб виконати твоє найсміливіше бажання", - сказав раджа вченому. Винахідник попросив, щоб йому в нагороду дали стільки зерен рису, скільки вийде в сумі, якщо на 1-й квадрат шахової дошки покласти одне зерно, на другий – 2 зерна, на 3-й – 4 і т.д., збільшуючи кількість зерен кожного разу вдвічі. Повелитель розсміявся такій, на його думку, дешевій нагороді і наказав негайно видати вченому необхідну кількість рису. Поки він розраховувався за першу половину дошки, нічого особливого не відбувалося. Винахіднику видавали рис спочатку по зернятку, потім по два, потім ложками, чашками та бочками. До кінця ж першої половини шахової дошки винахіднику належало 4.294.967.296 зерняток, тобто приблизно врожай великого рисового поля. Раджа насторожився.

Коли ж взялися за другу половину, стало очевидно, що нагороди вченому не бачити. Повний підрахунок показав, що після 63 подвоєнь йому треба було видати 18.446.744.073.709.551.615 зерен рису. Математики підрахували, що все це зерно важило б близько 700 мільярдів тонн. Такого врожаю не зібрати, навіть якщо засіяти рисом усю земну кулю, включаючи океани, а також Місяць і Марс. Як бачимо, раджа при всьому бажанні не міг видати таку нагороду винахіднику шахів.

Отже, спочатку число зерен "росте "дуже повільно і майже непомітно, але в якийсь момент різко стає неймовірно величезним. Дивно, але така суть експоненціального зростання.

Ефективність технологічних інновацій, як то: швидкість роботи комп'ютерів, дозвіл мікроскопів, швидкість транспортування вантажів і т.п., зростає експоненціально. А розміри, енергоємність і, найголовніше, вартість пристроїв, відповідно, експоненціально зменшуються. Експонентне зростання властиве будь-якому еволюційному процесу розвитку. Наші предки не помічали цього, так як жили на настільки "убогій ділянці" експоненти, що їм здавалось, ніби ніякої тенденції не існує. Однак і до цього дня більшість укладачів прогнозів (у тому числі економічних) значно недооцінюють темпи розвитку технологій, оскільки спираються на інтуїтивний лінійний підхід. Коли люди думають про майбутнє, беззвітно маючи на увазі, що поточні темпи прогресу збережуться й надалі. Сьогодні, коли у промисловості панує закон Мура, здоровий глузд підказує, що слід очікувати експоненціального технологічного прогресу та економічних змін, які він викличе. Але майбутнє набагато більш несподіване, і лише дуже мало хто усвідомлює, що і темп прискорення прогресу у свою чергу також прискорюється.

При більш уважному розгляді закон Мура виявляється окремим випадком більш загального еволюційного закону. Еволюція форм життя зажадала мільярди років для створення примітивних клітин, після чого прогрес прискорився і виникнення принципово нових форм життя займало лише десятки мільйонів років. Людиноподібні мавпи розвинулися за мільйони років, а людина – всього за сотні тисяч років. Однак до цих пір еволюція йшла повільним шляхом синтезу білків із інформації, записаної в ДНК. З появою людини, що створює технології, темп розвитку прискорився і породив штучні носії інформації – книги, комп'ютери, Інтернет. Технологія – це не просто створення інструментів, а процес створення більш потужних інструментів із використанням уже наявних. Цим людина відрізняється від інших винахідників знаряддя праці.

Перші технологічні кроки – сокира, вогонь, колесо – займали десятки тисяч років. Для людей, які жили в ту епоху, технологія мало мінялася навіть за тисячоліття. У ХIX столітті ми бачимо більше технологічних змін, ніж у дев'яти століттях, що йому передували. А за перші 20 років ХХ століття відбулося більше змін, ніж за все ХIX століття. Сьогодні прогрес ще більше прискорюється. Ще зовсім недавно Інтернет знаходився в зародковому стані, мобільні пристрої здавалися дивиною, а про нанотехнології і взагалі знав один Дрекслер.

Як видно, експонентне зростання не просто має місце, але і прискорюється за рахунок того, що все більш потужні і швидкодіючі досягнення кожного етапу еволюції використовуються для створення наступного, більш досконалого етапу. Так, наприклад, обчислювальна потужність комп'ютерів (на одиницю вартості) в 1920-х подвоювалися кожні три роки, півстоліття тому – кожні два, а сьогодні – кожен рік. На цій основі Дрекслер припустив, що 100 років прогресу в ХХI столітті будуть еквівалентні 20.000 років прогресу століття ХХ.

До речі, що стосується, подвоєння швидкості комп'ютерних обчислень, ми зараз знаходимося якраз приблизно "посеред шахової дошки": з часів Другої світової війни швидка дія комп'ютерів подвоїлася в 32 рази. Розміри логічних схем зрівнялися з розмірами нейронів, інформація записується чи не окремими атомами, ДНК слугує інструментом біоінженерії... Провідні експерти вже пророкують прийдешню конвергенцію (злиття) технологій, в якій нанотехнології, біотехнології, нейроелектроніка і штучний інтелект створять еволюціонуючу промисловість майбутнього - повністю автоматичну, яка розвиватиметься за своїми законами.

 

Принципи наноекономіки

Беручи до уваги все вищесказане, сформулюємо основні принципи майбутньої наноекономіки:

Великий обсяг знань дозволяє створювати більш ефективні машини. Чим більше ви знаєте, тим кращі продукти ви можете створити. До винаходу двигуна внутрішнього згоряння не було літаків, а до відкриття тунельного ефекту не могло бути ВТМ.

Створення більш ефективних інструментів відкриває можливість створення ще більш ефективних інструментів у більшій кількості. У біологічній еволюції поява ДНК дозволила "експериментувати" з білковими структурами набагато швидше й ефективніше. Також як винахід комп'ютерів і CAD дозволило багаторазово прискорити і спростити розробку нових машин.

Чим швидші комп'ютери і чим їх більше, тим швидше робляться відкриття і розробляються більш ефективні машини. Згадайте історію з розшифровкою генома людини або програми наномоделювання, можливості яких прямо залежать від продуктивності комп'ютерів.

Автоматизація та роботизація дозволяє виробляти більш ефективні продукти швидше, дешевше і в більшій кількості. Уявіть собі ручне виробництво сотень мільйонів компакт-дисків або хоча б однієї нанотрубки.

Таким чином, кожна конкуруюча перевага допомагає в розвитку всіх інших конкурентних переваг і, навпаки, кожна слабкість відбивається на інших сторонах бізнесу. У результаті розрив між державами, компаніями і людьми, що розвиваються з різною швидкістю, збільшиться ледве не більше, ніж сьогодні розрив між людьми та тваринами. Отже, ви вже зрозуміли - ера нанотехнологій показує, хто на що здатний. Діючи швидко та з розумом, у ній можна заробити мільярди, а лінуючись і безтурботно попиваючи пиво, водночас стати неандертальцем.

Ті, хто стануть лідерами в застосуванні нанотехнології, стануть лідерами в економіці та політиці. Конкуренція в якості, швидкості і ціні між заводами, що використовують та ігнорують нанотехнології, буде подібна до змагання між гідравлічним пресом і середньовічним ковалем.

Експерти оцінюють світовий ринок нанотехнологічної продукції в 1.000.000.000.000 (трильйон!) доларів лише до 2015 року. У світі існує більше трьох тисяч споживчих і величезна кількість промислових продуктів, що виготовлені з допомогою нанотехнологій і користуються попитом на світовому ринку. Функціонує понад 16.000 нанотехнологічних компаній, кількість яких подвоюється кожні півтора року.

В Україні нанотехнологія теж починає приносити свої перші плоди. З`явилися десятки потужних технологій, готових до впровадження на виробництві. Серед них нові матеріали на основі нанотрубок, надміцні покриття, антифрикційні склади, провідні полімери для гнучкої електроніки і т.д.

Наприкінці XX століття було модно інвестувати до "доткомів" (інтернетсайти.сom) і багато хто на цьому розорилися. Деякі побоюються, що інвестиції в нанотехнології можуть виявитися такою ж "мильною бульбашкою". Але між цими галузями є фундаментальна відмінність. Ви не зможете розвинути нанокомпанію, яка базується на одній ідеї. Вам потрібні ще й реальні технологічні досягнення. Інвестори, які поверхово цікавляться розвитком нанотехнологій, швидко втрачають до них інтерес, так як це міждисциплінарна галузь, і часом важко зрозуміти, які вигоди дасть той чи інший нанопродукт. Однак, нанотехнологія дозволяє створювати продукти, які неможливо виробити ніякими іншими засобами.

 

Лариса Романенко,

перший проректор Університету «Україна»,

професор, доктор економічних наук

Віктор Малишев,

директор Інженерно-технологічного інституту,

професор, доктор технічних наук

Газета “Університет «Україна» №9-10, 2010

автор: Лариса Романенко, перший проректор Університету «Україна», професор, доктор економічних наук, Віктор Малишев, директор Інженерно-технологічного інституту, професор, доктор технічних наук

видання: Газета “Університет «Україна» №9-10, 2010, час видання: 2010


03/11/2010