Особливості ландшафтного дизайну листяних садів

Особливості ландшафтного дизайну листяних садів

 

УДК 792.57 (091)

 

Володимир Миколайович Дударець,

кандидат архітектури, доцент,

професор Київського національного

університету культури і мистецтв

 

У статті досліджуються особливості та проблеми формування ландшафтного дизайну листяних садів, їх види.

Ключові слова: Ландшафтний дизайн, листяні сади, садово-паркове мистецтво.

 

In clause the features and problems of formation of landscape design of deciduous gardens and their kinds are investigated.

Key words: Landscape design, deciduous gardens, and gardens-park art.

 

Однією з актуальних проблем ландшафтного дизайну листяних садів України є дослідження їх стану та організації. З одного боку, включена в композицію міста зелень доповнює і збагачує його архітектуру, робить її більш людяною і більш дохідливою; з іншого, архітектура підсилює дію навколишньої природи на людину, наближає її до людини і сприяє виявленню її краси. Живий пейзаж на вулицях, площах, серед житлових кварталів значною мірою ослаблює неминучу відірваність міського жителя від природи.

Садово-паркове мистецтво України протягом десятиліть привертало до себе увагу дослідників, особливо у ХІХ–ХХ сторіччях. Проблемою вивчення садово-паркових об’єктів України опікувалися вчені-дослідники О. І. Богова, А. П. Вергунов, В. А. Горохов, І. Н. Гегельський, Л. С. Залеська, О. В. Іконніков, І. А. Косаревський, Е. М. Мікуліна, П. І. Приходько, І. А. Родичкін, Л. І. Рубцов, Ю. Ю. Нельговський.

Мета даної статті – Ознайомитися з ландшафтним дизайном листяних садів та їх видами.

Зелені насадження в містах - найпростіший засіб їх декоративного оздоблення. Озеленення є одним з найважливіших заходів щодо впорядкування міст і підвищення їх санітарно-гігієнічних якостей. І ніколи ще проблема зеленого будівництва не була так актуальна, як зараз. Наш народ хоче і повинен жити в красивих і упорядкованих містах, в культурних і здорових умовах. Без широких озеленювальних територій розв’язати цю проблему неможливо.

Серед багатоманітних видів зеленого будівництва особливе місце посідає міський сад. Його ландшафтне проектування складається з кількох етапів:

1) попередній огляд ділянки - зняття розмірів, складання плану, облік всієї рослинності, мікрорельєфу, аналіз світлового режиму, наявність комунікацій і водопостачання, споруд та інших елементів;

2) розробка декількох варіантів ескізів ландшафтного дизайну;

3) узгодження ескізів – клієнт вибирає один з варіантів або за його бажанням можна створити новий варіант ландшафтного проектування на основі кількох вподобаних елементів впорядкування і озеленення;

4) розробка генерального плану озеленення і ландшафтної архітектури;

5) розробка дендроплану (плану посадок) з докладними поясненнями;

6) складання кошторису робіт, можлива підготовка декількох варіантів з різною вартістю ландшафтного проектування;

7) підготовка робочих креслень ландшафтного проекту із пояснювальними записками для безпосередніх виконавців [1].

Займаючи звичайно площу від 0,1 до 3-4 га, сади розподіляються по всій території міста, слугують місцем короткочасного відпочинку населення прилеглих житлових кварталів, містять дитячі ігрові майданчики. Зелені насадження саду, з рештою міської зелені, є джерелом свіжого повітря і засобом ізоляції людей від міського шуму та пилу. Історична спадщина і сучасна практика в сфері сучасного будівництва знайомлять з найрізноманітнішою побудовою міських садів. Вони відрізняються і за розмірами, і за конфігурацією площ, за своїм цільовим призначенням і за принципами архітектурних рішень. Їх архітектурний вигляд формувався під впливом умов, архітектурно-художніх тенденцій, що панували в період їх створення, та історично склалися, нових вимог містобудування, що розвивалися.

Період зародження садів збігся з переважанням в садово-парковому мистецтві так званого пейзажного стилю.

Сучасне містобудування, що враховувало всі потреби населення, диференціювало сади за типами і, залежно від цільового призначення, їх положення в плані міста, характеру прилеглої забудови та інших умов, встановило певні принципи організації їх території залежно від різноманітних функцій. Значущість тих або інших архітектурно-планувальних елементів, їх взаємозв’язок і поєднання становлять характеристику того або іншого типу саду. Парадні багаті квітники, фонтани, скульптури є елементами декоративного оформлення саду. Вузькі ізольовані доріжки, достатньо тінисті, із зручними місцями відпочинку призначені для прогулянок. Дитячі майданчики із спеціальним устаткуванням вимагають ізоляції від транзитних пішохідних алей і зовнішніх міських проїздів. Сам характер озеленення, який в одних випадках базується на відкритих газонах і квітниках, в інших - у тінистих масивах вільно висаджених дерев або строгих лінійних насадженнях, також залежить від основного призначення саду.

Сад площею не менше 0,5-1 га може одночасно виконувати декілька функцій: бути елементом декоративного оформлення будинку, вулиці, слугувати місцем відпочинку.

За своїм розташуванням відносно міської забудови сади поділяються на такі основні види:

1) сад, що охоплює цілий квартал або частину міської площі і оточений з усіх боків проїздами;

2) сад, що примикає однією стороною до якої-небудь будівлі;

3) сад, що нагадує зелену “кишеню”, включену до забудови кварталу і виходить на проїзд однією або двома сторонами [5].

Сади можуть бути різної тематики – ботанічні, японські, сад югну, юди. У даному випадку розглядатимемо сад хвойних рослин.

Сучасне місто продовжує коригувати процес переродження садів; в них починають переважати регулярні прийоми планування, збільшується і спрощується планувальний малюнок; з’являються звивисті алеї, виникають крупні масиви зелені, квіткові партери великої протяжності, декоративна архітектура малої форми тощо.

При живописному розплановуванні основні принципи побудови саду зберігаються, тільки з меншим дотриманням симетрії. Масштаб розплановування повинен відповідати загальній площі території саду і висоти забудови. Слід уникати дрібних розчленовувань газонів, складних контурів, надмірно гострих кутів. Особливо ретельно потрібно враховувати перспективні ракурси, що дуже спотворюють малюнок плану. Розміщення висотних об’ємів зелені та архітектурних споруд підпорядковується загальному композиційному задуму саду [1]. Елементи зеленого оформлення саду - дерева, чагарники, квіти, на відміну від решти елементів його архітектури, є особливим “динамічним будівельним материком”, який змінюється і в міру свого зростання, і по сезонах року.

Садовий ландшафт - це окультурений ландшафт зі створенням спеціальних садів (розаріїв, серенгаріїв), які потребують ретельного догляду. Досить ефектно виглядає модульне планування території.

Дерево, що досягло зрілого віку, значно відрізняється за своїм зовнішнім виглядом від первинного садильного матеріалу, і лише пересадження дорослих дерев забезпечує негайний ефект. Звичайно повільний процес зростання зелені вимагає від проектувальника, який працює над архітектурою саду, ретельного обліку всіх її послідовних змін.

Динаміку зміни архітектури зелені необхідно враховувати і по сезонах року. Осіннє і весняне забарвлення листя, змінність цвітіння, особлива архітектоніка голого від листя дерева або чагарника в зимовий період перетворюють весь архітектурний вигляд саду.

Зелень, будучи елементом органічної природи, цілком підкоряється місцевим кліматичним і ґрунтовим умовам. Особливі архітектурні якості місцевого асортименту і пов’язані з ними різні садильні прийоми створюють своєрідну архітектуру садів різних міст.

Асортимент насаджень міського саду повинен бути вельми різноманітним і мати високі декоративні якості. Якщо в крупних зелених масивах можуть бути досягнуті значні ефекти і відносно однорідним садильним матеріалом, то на маленькій території буквально кожне дерево, кожний кущ є істотною архітектурною деталлю [6].

За формою і структурою крони дерев поділяються на пірамідальні, кулясті, конусоподібні, розкидисті; за будовою листя - на крупнолистяні, дрібнолистяні, перисті, розрізнолистяні, причому в цілому листя може утворювати компактні або просвітчасті маси. Враховуючи ці особливості зеленого матеріалу, можна за умілого поєднання різних насаджень добитися чималого декоративного ефекту.

На територіях садів залежно від їхньої загальної композиції можуть бути і строге рядкове саджання дерев і чагарника, вільне їх розміщення живописними групами, щільні, ізолюючі зелені масиви та поодинокі дерева.

Живоплоти створюють з двох, трьох і більше рядкових саджань чагарника, а також з ущільненого саджання дерев. У даному випадку використовують самшит вічнозелений. За висотою він буває понад 2 м, 1-1,5 м і менше 1 м, причому мінімальна висота - 30-40 см - досягається через застосування дуже обмеженого асортименту чагарника. Такі огорожі розміщують по краях саду, створюючи захисні смуги, або вздовж внутрішніх алей і майданчиків у вигляді декоративних бордюрів, що підкреслюють планування. Огорожі можуть бути

Одноярусні і багатоярусні, з однорідних або різних видів чагарника. Відстані від краю алеї повинні бути не менше 0,4-0,5 м, а від краю зовнішньої огорожі 0,5–1,0 м.

Живоплоти можна підбивати рабатками або так званим міксбортером з кольорів; для розміщення лавок вони можуть утворювати спеціальні прямокутні або напівкруглі відступи; кути, повороти вважаються ускладненим характером насаджень.

Щільність розміщення рослин залежить від розміру чагарника і кількості рядів. Для звичайного живоплоту середня відстань у ряді 0,4-0,6 м, між рядами -0,4-0,6 м. Залежно від якості садильного матеріалу відстані можуть зменшуватися або збільшуватися [1].

Групові насадження розміщують на газонах, луках, закріплюючи кути та створюючи захисний фон по межах або по просторових планах всередині. На відміну від рядових ці насадження не піддаються штучному підстриганню; їх природні якості проявляються у поєднанні різних порід.

Для саду з вільним розплановуванням територій, із звивистими доріжками групове садіння зелені є основним прийомом озеленення, але його можна, також застосовувати на регулярних газонах. Тут вільна група дерев набуває значення живописної деталі, що порушує строгу одноманітність рядкових насаджень. Розташування їх підлягає або законам симетрії, за осьового побудування плану, або законам рівноваги окремих частин у співвідношенні із загальною архітектурною композицією.

Групи створюються деревні, чагарникові і змішані. Їхні розміри співвідносяться із загальним розплановуванням, причому слід уникати як зайвої роздрібненості, так і надмірної частоти. Групи бувають з трьох, п’яти, семи і більше дерев, з відстанню між ними 1,0–1,5 м для дрібного матеріалу і до 34 м – для крупного; слід уникати шахового порядку розміщення дерев і дотримуватися такого перебивання рядів, щоб в плані ці насадження утворювали неправильний контур, а в об’ємі – живописний силует. Відстані між чагарниками в групах приймаються 0,7 – 1,0 м [7].

За асортиментом групи формують як однорідні, так і з двох, але не більше трьох порід, із збереженням ведучої ролі однієї з них. Підбір їх проводиться з урахуванням всього різноманіття архітектурних якостей зелених насаджень: групи темні, світлі, компактні прозорі, одноколірні, багатоколірні тощо. Різні породи поєднують не тільки з художньої точки зору, але і з урахуванням їх біологічних особливостей сили зростання, світлолюбності і т. д. Особливе декоративне значення для саду мають групи квітучого чагарника, які розміщують з урахуванням часу і характеру цвітіння.

Деревна група переходить в щільний масив зелені, якщо на площу основних посадок ввести дерева меншої висоти (тієї самої або іншої породи) або чагарник. Масиви створюють для маскування внутрішніх заборів, стін будинків, що виходять на сад. Підбивання деревної групи чагарником зовні також проводиться по живописному контуру в один або декілька ярусів.

Солітери - дерева або чагарники переважно декоративних порід, одиночно висаджені на газонах, відірвані від загального масиву або групи зелені вони утворюють на їх фоні особливу, контрастну деталь або самостійно проектуються на поверхню газону. Так само, як і групові насадження, вони закріплюють кути, повороти доріжок, позначають входи, східці.

 

Оскільки планувальне рішення скверу в більшості випадків підкоряється строгим лініям міської забудови, конфігурація його алей і газонів часто потребує відповідного підкріплення об’ємними формами стриженої зелені; контури останньої як би продовжують архітектурні лінії будівель, створюючи поступовий перехід від об’ємів архітектури до органічного матеріалу зелені.

Високі і низькі вертикальні стіни живоплотів і бордюрів, що обрамляють сад по його межах і контурах внутрішніх майданчиків і доріжок, пірамідальні і кулясті форми на партерах, геометричні контури деревних крон - круглі, прямокутні – широко застосовують в архітектурі великого саду.

Засобами підстригання можна добитися дуже складних і тонких контурів будь-якої геометричної форми: зелених крізних арок, зведень, багатоярусних пірамід, аж до фігурних зображень із зелені. Штучні контури можуть бути створені особливим плетенням гілок чагарника або введенням конструктивних каркасів.

Мистецтво підстригання і формування зелені має багату спадщину в регулярних парках історичного минулого. Посилення дендрологічного початку в парковому будівництві, упровадження пейзажного стилю, що заперечував всяке насильство над природою, витіснили ці прийоми оформлення, і лише крупні масштаби побудови сучасного міського ансамблю знову повертають формованій зелені втрачене нею значення.

Не всі дерева і чагарники піддаються підстриганню; асортимент порід, придатних для цього, обмежений, особливо в середній і північній смугах. Проте, використовуючи тільки окремі різновиди тополі, звичайної липи, в’яза, глоду, кизильнику, туї та деяких інших поширених порід, можна створити цікаву і своєрідну архітектуру. Геометричні форми насаджень, що ростуть в ґрунті, можуть бути доповнені висотними кадочними культурами - формованими лаврами, евонімусами, буксусами та іншими вічнозеленими оранжерейними рослинами [5].

Штучні контури із зелені досягаються за допомогою спеціальних каркасів, наповнених землею, в які висаджують низькі килимові рослини.

Газон – поверхня з низькою трав’янистою рослинністю – є невід’ємною складовою кожної озелененої території, а для міського саду, де багато місця відводиться для відкритих партерних ділянок, він має особливе значення. Газон слугує основним фоном, на який проектуються всі елементи архітектури, – де-ревно-чагарникові групи, скульптурні зображення, вази тощо. Велике поле чистого газону саме по собі є декоративним елементом оформлення.

Для садів звичайно застосовують два типи газону: партерний і звичайний (останній йде під дерева і чагарники). Газони лугового типу і так звані мавританські (суміш з квітковим насінням) використовують в особливих випадках для покриття великих галявин.

Насіння газону слід підбирати з розрахунком отримання двох тонів - темнозеленого і світло-зеленого. Межі газонів уздовж доріжок обрамляються смугами з дерну, який спеціально заготовляють; обдернуванню підлягають також схили укосів від 45° [3].

Квіткове оформлення посідає провідне місце в озелененні міського листяного саду. Квіти утворюють в загальній колірній гамі основні барвисті плями і їх висаджують на найвидніших місцях – на центральних партерах, навколо фонтанів, монументів, біля входів, уздовж головних алей.

Мистецтво квіткового оформлення в своєму історичному розвитку відбило на собі відповідно всі зміни стилів садово-паркового будівництва, починаючи від дрібного геометричного орнаменту утилітарних грядок середньовічного саду, що змінилися пізніше пишними килимовими візерунками французьких партерів, до живописного групового насадження квітучих багатолітників, дуже поширених в наші дні.

Залежно від загального художнього задуму застосовують різні прийоми квіткового оформлення. У міському саду можуть бути і виразні партери з газону, і великі однорідні квіткові масиви, і висаджені на газонах групи квітучих багатолітників. Доріжки можуть бути облямовані квітковими смугами-рабатками, а центр площі закріплений круглою або прямокутною клумбою. Квітники сучасного саду повинні відповідати його планувальному рішенню і зеленому оформленню в цілому. Відповідно до загального укрупнення розчленовувань плану збільшуються розміри квітників і підвищується роль однорідних масивів квітів або газону. Килимовий квітковий орнамент вводиться в окремих випадках і набуває значення супроводжуючої деталі; його малюнок спрощується, набирає геометричних форм і вимагає виразного, контрастного та колористичного рішення [4].

Партери, як крупну форму квіткового оформлення, широко застосовують в побудові архітектурного ансамблю листяних садів. Найбільш характерними є партери: з суцільного масиву однорідних кольорів, з бордюрними смугами (простими або орнаментальними), з центрального газону, з візерунчастою облямівкою з кольорів, з суцільного квіткового орнаменту різної складності. Партери виконують і з чистого газону, поверхня якого збагачена силуетами скульптур, декоративних ваз тощо. Іноді межі партерів обрамляють насадженнями невисоких стрижених форм з низьким бордюром з чагарника або вічнозеленими листяними культурами.

Значно збагачується поверхня квіткового партеру введенням декоративного “мертвого матеріалу” – кольорового піска, дрібної мармурової або гранітної крихти, товченої цегли, які використовують і як основний фон орнаменту і для виправлення нерівностей меж доріжок. Із застосуванням цих матеріалів декоративний візерунок може бути викладений і з різного дерну. Щоб ефектно показати малюнок, доцільно дещо заглибити внутрішню частину партеру.

Клумби також можуть бути орнаментальними або мати вид однорідного масиву листяного саду, при цьому слід уникати зайвої складності їх орнаменту. Як правило, їх виконують паралельними квітковими смугами або як нескладний, метричний малюнок, який повторюється [6].

Якщо перераховані види квіткового оформлення листяного саду створюються з літніх квітів, що потребує великих затрат на вирощування і догляд, то абсолютно особливе місце в цьому посідають квіткові насадження з багатолітників. Вони можуть слугувати декоративною основою деревно-чагарниковим насадженням, розміщуватися самостійними групами або крупними масивами на газонах, утворюючи суцільну смугу з живописних угруповань різних видів. При садінні багатолітників особливо слід враховувати змінність цвітіння і під-бирати їх з розрахунком отримання квітучих масивів з весни до осені. В групи багаторічників доречно включати і різні декоративні трав’янисті рослини.

Виткі листяні рослини також застосовують в художньому оздобленні саду для декорування внутрішніх огорож, підпірних стінок, фасадів будівель тощо.

В особливих випадках вони можуть покривати стовбури дерев, освітлювальні стовпи, утворювати бордюр із спадаючих гірлянд. Альтанки, трельяжні стінки, криті алеї з дерев’яного або металевого каркаса також потребують оформлення листяними виткими рослинами.

Вертикальне озеленення листяних садів має особливе значення для південних районів, що вимагають захисту від прямих сонячних променів. В асортимент листяних витких рослин входить і безліч декоративних квітучих видів [7].

Отже, можемо зробити такі висновки. Різновиди листяних дерев вражають своїми формами, кольорами, роблять сад дивовижним і різнобарвним. Багато вчених приділяли увагу вивченню ландшафтного дизайну листяних садів, садово-парковому мистецтву загалом. Основними етапами ландшафтного проектування листяних садів, вважаються: 1) огляд ділянки; 2) розробка ескізу; 3) узгодження ескізів; 4) розробка генерального плану; 5) розробка дендроплану; 6) складання кошторису; 7) підготовка креслень.

Листяний сад займає площу від 0,1 до 3-4 га, слугує місцем короткочасного відпочинку населення прилеглих житлових кварталів. За своїм розташуванням щодо міської забудови сади бувають: а) оточені з усіх боків проїздами; б) примикають однією стороною до будівлі; в) виходять на проїзд однією або двома сторонами. Елементами зеленого оформлення саду є дерева, чагарники, квіти. Асортимент насаджень листяного саду повинен бути різноманітним і володіти високими декоративними якостями. Тут має бути як регулярне рядкове насадження дерев, так і вільне їх розміщення живописними групами, Для того щоб закріпити кути, позначити входи, східці, повороти доріжок, використовують поодиноко висаджені на газонах дерева, які називаються солітерами. Невід’ємною складовою кожної озелененої території є газони, які утворюють основний фон. А провідне місце в озелененні міського листяного саду посідає квіткове оформлення. Партери широко застосовують у побудові архітектурного ансамблю садів. На сьогодні ландшафтний дизайн листяних садів набуває все більшого значення, і все частіше можна побачити дизайнерські рішення ландшафтної організації саду на території України.

 

Література

1. Гостев В. Ф. Проектирование садов и парков / В. Ф. Гостев. – М.: Стройиздат, 1991. – 45 с.

2. Голосова Е. В. Японский сад. История и искусство / Е. В. Голосова. – М.: Изд-во Московского государственного университета леса, 2002. – 89 с.

3. Уилсон Ендрю. 200 дизайнов для вашего сада: [пер. с англ. Ендрю Уилсон.]. – М.: БММАО, 2005. – 124 с.

4. Свириденко В. Є. Лісівництво / В. Є. Свириденко, О. Г. Бабіч, Л. С. Киричок. – К.: Арістей, 2005. – 201 с.

5. Крижанівська Н. Я. Основи ландшафтного дизайну / Н. Я. Крижанівська. – Харків: Константа, 2002. – 95 с.

6. Мальцева А. Н. Декоративные деревья и кустарники: ландшафтный дизайн и озеленение участка / А. Н. Мальцева, Г. А. Алексеев-Малахов. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. – 78 с.

7. Родичкин И. Д. Проектирование современных загородных парков / И. Д. Родичкин. – К.: Будівельник, 1981. – 92 с.

автор: Дударець В.М., кандидат архітектури, доцент, професор Київського національного університету культури і мистецтв

час видання: 2016


19/12/2016