Хмельницькому - 574!

Хмельницькому - 574!

 

Щороку, в останню суботу вересня, усі відзначають День міста. В цьому році Хмельницькому виповнилось 574 роки!

Так-так, саме стільки, адже наполегливою працею істориків встановлено, що Хмельницький (давня назва Плоскирів) згадується ще у 1431 р., а не у 1493, як це ще донедавна вважалося. Відомо, що у XV столітті за Поділля велась нещадна боротьба між литовськими князями та польським королівством, яка згодом завершилася на користь останніх. Тоді західна частина Поділля, включаючи Побужжя, відходить під владу Корони Польської. Та, щоб утвердитися на нових землях, польський король Владислав II (Ягайло) роздає їх вірній шляхті. Серед населених пунктів, що згадуються у документах королівської канцелярії від 1431 p., тобто першої згадки, знаходимо поселення сільського типу (villa) під назвою Ploskirowcze (Плоскирівці) та відповідний до цього запис: 10 лютого 1431 р. у місті Сопоті король Владислав ІІ записує Янові Чанстуловському 100 гривень на володіння «селами Голисин (сучасна назва - Олешин) та Плоскирівці на річці Бог у Летичівському повіті Подільської землі», які протягом XV-XVI століття складали єдину «королевщизну».

В роки королювання Владислава III (I434-1444 pp.) підтверджується право на володіння поселенням, яке вже названо як Ploskirow - Плоскирів.

Те, що у поселення в різні роки XV століття зустрічаються різні назви (Плоскирівці та Плоскирів) не повинно викликати сумнівів щодо достовірності цих документів. Адже подібні факти не є поодинокими. Ще більшу достовірність цих документів підтверджує чітка локалізація, що існує у більшості з них. Наприклад, Плоскирів (Плоскировець) на річці Бог (Буг).

Минав час, минали роки... У 1578 р. король Стефан Баторій надав Плоскирову привілей на проведення щорічних ярмарок на Новий рік, Святого Віта та Різдво, а також щотижневі торги у вівторок. Саме в цей час, а можливо й раніше, Плоскирів стає містечком. Також не виключено, що саме тоді Плоскирову було надано і Магдебурзьке право (середньовічне міське право, за яким міста та його мешканці отримували певні вільності та права), хоча писемних згадок про цей факт виявлено не було.

А вже у 1593 р. в околицях Плоскирова розгорнув збройну боротьбу з панством селянський загін, очолюваний служивим чоловіком із плоскирівського замкового гарнізону Грицьком. До речі, замок знаходився на острові, що на річці Південний Буг.

Уже через рік після заколоту Плоскирів відвідав посол австрійського імператора, мандрівник Еріх Лясота. Він залишив найбільш давній із усіх відомих, хоча і досить короткий, опис розташування Плоскирова. Зокрема, Еріх Лясота зазначив, що поселення розміщене над озером, яке ділило місто на дві частини. Воно знаходилось на річці Буг, у яку впадала невеличка безіменна річка. За переписом 1629 р. у місті нараховувалось 260 будинків, у яких проживало (без урахування військових і замкової залоги) близько 1300 осіб.

У 1661 р. Плоскирів був повністю зруйнований козаками та поляками.

У 1665 р. у люстраційному акті Подільського воєводства зазначається новий власник Плоскирова - Мартин Замойський.

1671 р. - Плоскирів відвідує агент французького короля, фризький шляхтич, мандрівник Ульріх фон Вердум. У своєму щоденнику він занотував, що Плоскирів стоїть над низиною серед боліт і широкого озера, яке тягнеться аж до Бугу. На озері «є чотирикутний острів, на якому оточений валами й частоколами стоїть місцевий замок».

Колись, як стверджує Вердум, поселення тягнулося з обох боків озера і було досить великим, а нині в ньому близько 30 будинків і православна церква.

Так, і справді, нічого більшого Вердум побачити й не міг, адже у 1667 р. Плоскирів був майже цілковито спустошений та спалений татарами.

Досить важкою була доля Плоскирова, розташованого на життєво важливих шляхах серед лісових масивів, саме це й обумовило участь його населення у багатьох історичних подіях...

У 1672 р. Плоскирів, як і все Поділля, перейшло під владу Османської імперії. Плоскирів став центром окремої нахії (волості), що підпорядковувалася Меджибізькому санджаку Кам'янецького єйялету (області).Багато людей покидає Плоскирів.

А вже через 27 років турки залишають Поділля. Плоскирів знову переходить до Речі Посполитої і повертається під володіння Замойських.

У квітні 1775 р. було складено «Інвентар Плоскирівського староства», з якого дізнаємось, що Плоскирів та староство перебували у володінні коронного канцлера Анжея Замойського та його дружини Констанції з Чарторийських.

5 липня 1795 р. утворена Подільська губернія, й один з її повітів став називатися Проскурівським, із центром у місті Проскурові.

До речі, спеціального указу щодо перейменування Плоскирова у Проскурів не знайдено, і нам тепер залишається лише гадати: свідомо чи помилково в документах з'явилася нова назва міста. Деякий час дві назви існували одночасно, але з 1801 р. остаточно утвердилась нова назва - Проскурів.

У 1802 р. було споруджено новий міст та насипано дамбу через Буг.

У 1837 р. відбулося освячення нового кам'яного собору Різдва Пресвятої Богородиці, збудованого на місці дерев'яної Різдво-Богородицької церкви, що згоріла під час великої пожежі 1822р.

1883 р. почала діяти перша у місті друкарня, засновником та власником якої був міщанин Давид Голованевський.

У липні 1904 р. відкрито Олексіївське реальне училище, назване на честь спадкоємця престолу Цесаревича Олексія.

У червні 1914 р. відкритий міжповітовий зв'язок між Проскуровом та Кам'янець-Подільським.

У квітні 1919 p. протягом місяця діяла перша в історії української авіації міжнародна авіалінія Проскурів-Будапешт.

У листопаді 1929 р. відкрито автобусний рух містом. Єдиний автобус здійснював рейси від залізничного вокзалу до Кам'янецького переїзду.

Культурне життя Проскурова теж не стояло на місці. На початку XX ст. у місті з'явився перший ілюзіон (кінотеатр), створено педагогічну школу (1921 p.), відкрито державний драматичний театр (1925р.), у 1929 р. у місті засновано першу установу музейного типу - музей санітарної культури, від якого у 1933 р. відгалузився в самостійну установу краєзнавчий музей.

У 1946 р. площа нашого міста збільшилася майже в 2 рази, до нього були приєднані такі приміські села, як Гречани та Заріччя.

Значною подією в житті міста стало 17 жовтня 1948 р., коли було закладено новий парк, який отримав назву Комсомольський (висаджено першу тисячу дерев). А в жовтні наступного року на вулицях Проскурова з'явилися перші легкові таксі (ГАЗ-20 «Побєда»). 16 січня 1954 р. вийшов Указ Верховної Ради УРСР «На ознаменування історичної події - 300-річчя возз'єднання України з Росією і відзначаючи заслуги перед українським та російським народами видатного державного діяча і полководця Богдана Хмельницького, Президія Верховної Ради УРСР постановляє перейменувати м. Проскурів у м. Хмельницький, а Кам'янець-Подільську область - у Хмельницьку».

З того часу наше місто носить прізвище славетного сина українського народу - Богдана Хмельницького.

 

Олександр СТАРОВИНА, Юлія РЕЙНХОЛЬД, ВСР-11

(історичні матеріали

взято з книги С. Єсюніна

"Місто Хмельницький:

історія, події, факти")

Інформаційний бюлетень №4(4) січень 2006

«Студентська смуга»,

Хмельницький інститут соціальних технологій

автор: Олександр Старовина, Юлія Рейнхольд, ВСР-11

видання: Інформаційний бюлетень №4(4) січень 2006 «Студентська смуга», Хмельницький інститут соціальних технологій, час видання: 2006


14/06/2010