Вибір профілю навчання – необхідний етап до професійного самовизначення

Вибір профілю навчання – необхідний етап до професійного самовизначення

 

Входження України до європейського інтелектуального простору передбачає модернізацію освітньої політики, зокрема в галузі середньої освіти. Сучасна модель школи має бути інноваційною, враховувати нові підходи щодо системи середньої освіти. Ці вимоги відбито в основних документах про школу: «Національній доктрині розвитку освіти» (2002 р.), законі України «Про загальну середню освіту» (1999 р.), Концепції загальної середньої освіти (12-тирічна школа) (2002 р.) та Концепції профільного навчання в старшій школі (2003 р.). Згідно з останнім документом допрофільна підготовка та профільне навчання здатні забезпечити рівний доступ до набуття якісної освіти, забезпечити допрофесійну підготовку, виховати людину, здатну адаптуватись до сучасних економічних і соціальних обставин життя.

Профільна диференціація передбачає створення умов для максимально можливого розвитку освітніх потреб, навчальних можливостей, нахилів і здібностей кожного учня, врахування його прагнень до професійного самовизначення. Профільному навчанню передує не менш важливий для підлітка етап у житті – допрофільна підготовка, яка здійснюється у 8-9 класах з метою професійної орієнтації учнів, сприяння вибору ними напряму профільного навчання у старшій школі. Прийняття рішення про вибір профілю навчання, як і вибір професії, належать до категорії разових рішень. Це – важливий і серйозний крок у житті учня, який потребує поради і допомоги з боку школи. До завдань допрофільної підготовки можна віднести: а) виявлення природних нахилів, інтересів, здібностей та навчальних можливостей школярів і формування практичного досвіду, орієнтованого на вибір профілю навчання у старшій школі; б) надання психолого-педагогічної допомоги у набутті знань та вмінь, пов’язаних зі професійним становленням; в) розвиток сфери пізнавальних і професійних інтересів, практичних знань та компетенцій, що сприяють успіху в майбутній професійній діяльності; г) формування здатності адекватного самооцінювання і прийняття правильного рішення про вибір напряму подальшої освіти та набуття професії.

Отже, пріоритетними завданнями, що стоять перед сучасною школою, є навчити учня правильно вибирати для себе профіль навчання, здійснювати (переважно за допомогою варіативної компоненти змісту навчання) – внутрішньопрофільну диференціацію, тобто визначати орієнтири майбутньої професії і професійної кар’єри. Ідея вибору спочатку профілю навчання, а потім орієнтації на вибір професій певної групи, або ще краще конкретної професії, полягає в тому, щоб: а) у змісті навчання були відомості професійного спрямування; б) у підлітків формувались інтереси до різних видів діяльності з метою полегшення вибору до тієї із них, до якої «лежить душа»; в) у процесі екскурсій, експедицій учнів знайомили зі світом професій та спеціальностей.

З цією метою і створюються нові підручники та дидактичні матеріали, які здатні забезпечити формування в учнів досвіду професійного самовизначення. Проте, якщо така робота буде проводитись лише у 8-9 класах (офіційно визначеному в Концепції профільного навчання етапі допрофільної підготовки), то, на нашу думку, не будуть винятком помилки у виборі профілю навчання, бо у 14-15-річному віці це вже запізно робити. Адже підготовка учнів до вибору профілю професійного самовизначення – тривалий, багатоетапний процес. Ми пропонуємо таку роботу розпочинати вже з першого класу, з урахуванням вікових особливостей, досвіду практичної діяльності, інтересів і потреб учнів. Цей етап (1-7 кл.) ми визначаємо як пропедевтичний або підготовчий до допрофільної підготовки. Адже відомо, що ще до шкільного віку діти знайомляться з деякими поширеними професіями: лікар, учитель, продавець тощо. Тож, на підготовчому етапі з урахуванням вікових особливостей дітей доцільно проводити діагностування учнів за інтересами і нахилами, розвивати зародки здібностей, спостерігати за діяльністю дітей з метою визначення домінуючих сфер діяльності, які є улюбленими в того чи іншого учня (одні діти полюбляють ліпити, працювати руками, конструювати, другі – вивчати біологічні об’єкти, треті – рахувати та обчислювати тощо). Тому в цей період відбувається визначення мотивів до вибору улюблених предметів. Відповідно завданням учителя є створення ситуації успіху, заохочення до виконання того виду навчальної діяльності, яку дитина полюбляє і якій вона надає перевагу та відповідно чекає схвалення за вдале виконання.

У 5-7 класах підліток «шукає себе», «примірює на себе» різні види діяльності, відвідує багато гуртків, секцій тощо. Але поступово одні з них залишає, а іншим надає перевагу. Іноді в цей період відбувається різка зміна захоплень, видів навчальних діяльностей. Тому завданням учителя в цей період є вивчення особливостей характеру, інтересів, якостей особистості та розвиток відповідних задатків, що врешті-решт призведе до концентрації інтересів і сфер навчальної діяльності. Це полегшить у 8-9 класах вибір профілю навчання. Отже, основним завданням на підготовчому етапі є створення умов для вільного розвитку здібностей та інтересів, їх перетворення з аморфних на концентровані, формування мотивів до вивчення певних навчальних предметів, певних видів навчальної діяльності. Вважаємо цей етап не менш важливим, ніж етап допрофільної підготовки.

Допрофільну підготовку можна умовно розділити на два важливі етапи: професійне орієнтування і професійне консультування учнів. Професійне орієнтування характеризується тим, що в цей період учитель стає помічником, тьютором, консультантом у виборі учнем профілю навчання, він створює умови для професійного самовизначення.

Профконсультування за вибором профілю – це спільна діяльність учня і вчителя, який керує цим вибором. Отже, в цьому випадку передбачається активність учня, який звертається до вчителя за консультацією. Щоб вона була результативною, треба створити справжнє чи штучне середовище (за рахунок рольової чи імітаційної гри), в якому учень міг би ознайомитись із особливостями умов, спробувати себе в тій чи іншій діяльності. Крім того, школи та заклади додаткової освіти регіону мають запропонувати короткотривалі курси за вибором, семінари, конкурси, тобто заходи, що ознайомлюють із «асортиментом» профілів і професій. І нарешті, підготувати педагогічні кадри для сприяння та допомоги учню у виборі профілю, а потім і професії.

Відтак робити вибір – не просте вміння. Його формування пов’язане зі специфічними умовами, специфічною організацією, методами і формами навчання. Вибирати легше, коли є великий вибір, і навіть, якщо він спочатку помилковий, однак, це все-таки краще, ніж відсутність вибору. Здатність вибирати змінюється протягом життя. До шести років дитина часто здійснює несвідомий вибір (наприклад, за яскравістю іграшки, наявністю кольорових малюнків у книжці тощо). У передшкільному віці дитина вже здійснює свідомий вибір в ігровій чи побутовій ситуації. Але поступово вже у школі завдяки її уніфікації (сталий режим, зарегламентованість заходів тощо) здатність до вибору поступово зменшується, бо ситуацій для вибору стає все менше. Тому учень не бачить сенсу в здійсненні формального вибору. Можливість робити вибір ставить учня перед необхідністю приймати відповідальне рішення, будувати адекватний образ майбутньої професії.

Вагома і суттєва ситуація відповідального вибору серйозно постає перед учнем на етапі допрофільної підготовки або іноді навіть на підготовчому до неї етапі. В цей період він перебуває в умовах невизначеності стосовно вибору навчання. У нього обмежені знання зі шкільних предметів, недостатня інформованість про типи професій, не знає він і того, які профілі «дають вихід» на певні професії, який характер праці за цими професіями. Не вистачає йому також об’єктивних знань про свої індивідуальні можливості, вимоги професії до стану здоров’я людини, взаємозв’язок у системі вибору профілю (і професій): «хочу»-«можу»-«маю»-«треба».

Тому профконсультування має обмежити випадки помилок учнів при виборі профілю навчання. Щоб попередити випадки помилок при виборі профілю, учням треба максимально надати інформацію про профілі навчання у школі і сусідніх закладах освіти. Для полегшення вибору профілю навчання та профільних предметів ми створюємо учням умови для цього. Зокрема, у 8-9 класах ми організовуємо курси за вибором, мета їх – сприяти вибору майбутнього профілю навчання, зацікавити учнів певними предметами. У 8-х класах ми влаштовуємо для всіх учнів коротривалі курси (6-8 годин): із математики – «Цікава математика», з української мови – «Мова моя калинова», з географії – «Україна – найкраща країна», з історії – «Історія українського козацтва» тощо.

Учні, яких після відвідування курсів у 8-му класі зацікавив певний навчальний предмет, у 9-му класі продовжують навчатись, відвідуючи курси за вибором більшої тривалості з того предмета (68-102 години) і тої тематики, яка їх раніше зацікавила. На допрофільному етапі – це в основному предметні (пробні) курси. Вони поглиблюють знання з даного предмета, розвивають інтерес до нього. Звичайно, інтерес до піротехнічних ефектів, що цікавлять учнів цього віку, ще не є любов’ю до хімії, проте, набуваючи знання на цих курсах, учень зможе переконатись у правильності вибраного напряму навчальної і майбутньої професійної діяльності або відмовитись від нього.

На етапі допрофільної підготовки успішними щодо свідомого вибору профілю навчання та майбутньої професії є ще й пропедевтичні курси, які організовуються за рік до вивчення предмета, з яким учні ще не знайомі. Наприклад, у гімназії № 290 у м. Києві за рік до вивчення східних мов учнів ознайомлювали з культурою і традиціями народів Кореї і Японії. Відвідування таких курсів полегшує дитині вибір профілю вивчення східних мов, якщо вона зацікавилась цими відомостями.

Для вибору профілю, в якому профілюючими є два предмети (наприклад, біолого-хімічний профіль), у 9-му класі ми організували міжпредметні курси на базі двох предметів. Наприклад, «Основи агрохімії». Курси такого типу ефективніші, якщо учні відвідували ще й гуртки і секції в закладах додаткової освіти.

І нарешті, орієнтувальні курси виявились успішними для учнів, які вже попередньо визначились із вибором майбутньої галузі діяльності, бо такі курси орієнтують уже не стільки на вибір профілю, скільки на вибір певної професії.

За нашими спостереженнями, свідомому вибору профілю навчання сприяє й функціонування шкільного центру допрофільної підготовки, профільного навчання і профорієнтації. Інформація, розміщена на стендах центру та на його комп’ютерах (наприклад, про профільні предмети кожного навчального профілю і кількість годин на їх вивчення, про професії, які «випливають» з того чи іншого профілю, про адреси та телефони закладів для набуття подальшої освіти тощо), допомагає учням у свідомому виборі профілю навчання. Полегшенню вибору профілю навчання сприяє й удосконалення на етапі допрофільної підготовки змісту основних базових курсів (інваріантний компонент) за рахунок: а) професійно спрямованої інформації; б) розробки завдань самостійної роботи; в) створення завдань із проблемним підходом до їх розв’язку; г) складання навчальних проектів. Отже, орієнтування на вибір профілю навчання відбувається за рахунок поглиблення і розширення знань із навчальних предметів за інтересами учнів. При цьому ми використовували такі методи: тестування, анкетування, бесіди, опитування, інтерв’ювання.

На успішність вибору профілю навчання, як засвідчив педагогічний експеримент, значно впливає також реалізація технології портфоліо як інструменту самоосвітньої діяльності. Портфоліо – цілеспрямована збірка доробку учня, яка засвідчує його зусилля, розвиток і досягнення учнів в одній або кількох галузях навчального плану, тобто це «портфоліо-звіт» або «портфоліо-досягнення», за допомогою якого фіксуються, накопичуються й оцінюються індивідуальні досягнення школяра в окремий період його навчання. Ця технологія дозволяє поєднувати три складові: викладання, учіння й оцінювання. Вона сприяє появі потреби в самоосвіті і створює умови для самостійної навчальної діяльності учнів. У процесі навчальної діяльності портфоліо сприяє також розвитку основних її елементів: цілей, мотивів, навчальних дій, контролю й оцінки. Самооцінка результатів діяльності дозволяє стимулювати навчальну мотивацію як до процесу, так і до результату діяльності. Технологія портфоліо стимулює рух до самонавчання, тобто дозволяє перетворити освітній процес на діяльність учня. Зокрема, коли учням експериментальних класів було дано завдання скласти словник професій, виявилось, що вони написали професій і їх особливостей значно більше, ніж очікували вчителі, і значно більше, ніж у контрольних класах. Аналогічно учні впорались із завданням на порівняння переваг і недоліків деяких масових професій. Отже, дидактичні можливості багатоцільового портфоліо значні, адже воно дозволяє конструювати власні знання, самостійно приймати рішення, динамічно розвиватись, формує здатність самостійно діяти у складних ситуаціях за різних умов. Технологія портфоліо передбачає зміну приорітетів із засвоєння готових знань на самостійну пізнавальну творчу діяльність кожного учня з урахуванням його особливостей, можливостей та інтересів. Використання портфоліо передбачає систематичний розвиток умінь планувати власну діяльність, розподіляти час, оперувати різними навичками і прийомами роботи, презентувати й оцінювати результати своєї навчальної праці, які мають бути значущими, в першу чергу, для самих учнів, сприяти формуванню готовності до самоосвіти, до вибору профілю навчання, а в майбутньому – до професійного самовизначення.

Портфоліо учнів як сукупність самостійно виконаних робіт (схеми, креслення, моделі, макети, реферати, есе, звіти про проблемно-дослідницьку чи певну тематичну роботу), ми використовували в якості спеціальної залікової праці як за результатами вивчення курсу за вибором, так і як проективну роботу з певного навчального предмета.

Система діагностики й оцінювання, що ґрунтується на результатах: а) підсумкової накопичувальної оцінки; б) рейтингу портфоліо учня; в) документально підтверджених досягнень (грамоти, дипломи), стимулює учнів до особистісного зростання й уникнення помилок у виборі профілю навчання та подальшого професійного самовизначення.

Важливим фактором вибору профілю навчання також є усвідомлення учнем своїх індивідуальних можливостей та тих обмежень, які накладають стан здоров’я, особливості характеру, темпераменту, психіки в цілому. Тому в системі понять щодо вибору профілю і майбутньої професії: «хочу»-«можу»-«маю»-«треба» суттєвим є й поняття «маю», яке стосується переважно стану здоров’я (наявність фізичних та деяких психічних особливостей). Якщо вимоги до бажаної професії не співпадають зі станом особистого здоров’я, то йдеться про профнепридатність. Отже, інформація про професію має засвоюватись разом із відомостями про обмеження, пов’язані зі станом власного здоров’я. Тобто йдеться про вчасне встановлення непридатності людини до певної праці. Наприклад, якщо людина втрачає свідомість від вигляду крові, то лікарем, мабуть, їй уже не бути, а хворому на алергію (хворобу нашого екологічно неблагополучного сьогодення) не варто прагнути стати хіміком.

Профконсультування, яке проводять шкільний психолог і класний керівник, призначене обмежити можливі помилки при виборі профілю навчання і професійному самовизначенні. Водночас педагогам і психологам, які проводять профконсультування, треба пам’ятати про моральний бік діагностичного висновку з приводу профнепридатності людини. Адже відомо, що прагнення людини, її воля іноді відіграють надзвичайну роль. Прикладом може бути О. Маресьєв, який, втративши на війні обидві ноги, все-таки знову став льотчиком. Отже, важливо шукати шляхи подолання цієї непридатності, а не просто констатувати її. Крім того, учню треба порадити зайнятись самопізнанням, вивченням свого «Я», своїх психічних особливостей (характеру, волі, спрямованості особистості, темпераменту, здібностей, інтересів, мотивацій тощо), відвідувати курс за вибором «Пізнай себе», уявити себе професіоналом високого рівня. Це буде першим кроком на шляху до вибору спочатку профілю навчання, а потім і професії. Наступними кроками стануть самовдосконалення, самовиховання, робота над собою з метою досягнення професійної мети.

Вважаємо, що успіх у свідомому виборі профілю навчання і професії визначається такими факторами:

  • · обсягом знань випускника основної школи, його компетентністю, загальною ерудицією, повнотою та глибиною світогляду;
  • · інтегрованістю (цілісністю) знань, що забезпечується міжпредметними зв’язками і структурно-логічною їх побудовою;
  • · спрямованістю особистості, рівнем інтересів, мотивів, захоплень, здібностей;
  • · сформованістю спеціалізованих інтересів до певних галузей знань та видів діяльності;
  • · адекватністю уявлень про свої психофізіологічні особливості і їх відповідністю вимогам бажаної професії.

На етапі допрофільної підготовки ми ознайомили учнів із порадами щодо профільного, а потім професійного вибору.

Основні поради до вибору профілю навчання:

  1.  Ознайомитись із якомога більшим числом професій (скласти словник професій для портфоліо), докладніше дізнатися про ті, які більше цікавлять.
  2.  Вивчити вимоги, що висуваються до кожного типу професій: «людина-людина», «людина-техніка», «людина-природа», «людина-знакова система» і «людина-художній образ».
  3.  Пізнати себе (докладно вивчити свої навчальні можливості, інтереси, нахили, здібності, захоплення, стан здоров’я, психічні особливості).
  4.  Зіставити свої можливості з вибраним типом професії і зробити висновок.
  5.  Одержати консультації у психолога, вчителів, врахувати поради батьків щодо групи схожих професій та конкретної вибраної тобою професії.
  6.  Вибрати кілька курсів за вибором, що остаточно допоможе задовольнити свої власні інтереси і визначитись із вибором профілю.
  7.  Дізнатися, знання з яких предметів найбільш необхідні для цієї професії, і визначити їх для себе як основні.
  8.  Вибрати назву профілю, що відповідає цим основним предметам, і продовжити навчання в 10-му класі за обраним профілем.

Резюмуючи, зазначимо, що для успішного розв’язання проблеми вибору профілю навчання на етапі допрофільної підготовки необхідним є:

1)   проведення комплексної діагностики інтересів, сфер навчальної діяльності учнів ще на підготовчому етапі до вибору профілю навчання;

2)   самопізнання своїх психофізіологічних особливостей (характеру, темпераменту, волі, спрямованості особистості, інтересів, навчальної мотивації тощо);

3)   ознайомлення зі світом професій, побудова адекватного образу омріяної професії;

4)   створення умов для забезпечення вільного розвитку інтересів, здібностей, потреб учнів у процесі вивчення предметів, частина з яких у майбутньому стане для дитини профільною і забезпечуватиме профільне та професійне самовизначення;

5)   надання психолого-педагогічної допомоги у набутті знань, пов’язаних із професійним становленням;

6)   формування здатності самооцінювання своїх можливостей і досягнень;

7)   використання технології портфоліо як засобу самоосвітньої діяльності учнів та сприяння вибору профілю навчання;

8)   удосконалення змісту навчання за рахунок уведення професійно спрямованої інформації;

9)   організація курсів за вибором з метою полегшення вибору профілю навчання і професійного самовизначення;

10)    створення та функціонування шкільного центру допрофільної підготовки, профільного навчання і профорієнтації;

11)    здійснення свідомого вибору профілю навчання згідно із системою понять «хочу»-«можу»-«маю»-«треба», тобто врахування бажань, можливостей, фізичного стану учня до вибору професії та вимог ринку праці.

 

Віктор Малишев,

доктор технічних наук,

професор Університету «Україна»

 

Людмила Липова,

кандидат педагогічних наук,

старший науковий співробітник

Інституту педагогіки НАПН України

 

Тетяна Лукашенко,

 старший викладач кафедри психології

Університету „Україна”

 

Газета «Університет «Україна» №8-9, 2011

автор: Віктор Малишев, доктор технічних наук, професор Університету "Україна"; Людмила Липова, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Інституту педагогіки НАПН України; Тетяна Лукашенко, старший викладач кафедри психології Університету "Україна"

видання: Газета "Університет "Україна" №8-9, 2011, час видання: 2011


23/09/2011