Розвиток емпатії у професійному становленні студентів вищих навчальних закладів

РОЗВИТОК ЕМПАТІЇ У ПРОФЕСІЙНОМУ СТАНОВЛЕННІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

 

Інна Тильчик, викладач кафедри психології

Рівненського інституту Університету «Україна»

 

УДК 159.937

 

У статті розкрито особливості емпатійних здібностей у студентів-психологів, де емпатія розглядається як цілісна властивість особистості, в поєднанні її якісних (модальність) і змістовних показників (емпатійна спрямованість). Розглянуто різні показники емпатії в поєднанні формально-динамічних та змістовних характеристик. Досліджено загальні закономірності та індивідуальні відмінності проявів психологічних характеристик емпатії.

Ключові слова: емпатія, емпатійність, емпатійна взаємодія.

 

В статье раскрыты особенности эмпатийних качеств у студентов-психологов. Эмпатия рассматривается как целостное свойство личности, в сочетании ее качественных (модальность) и содержательных показателей (эмпатийна направленность). Рассмотрены различные показатели эмпатии в сочетании формально-динамических и содержательных характеристик. Исследованы общие закономерности и индивидуальные различия проявлений психологических характеристик эмпатии.

Ключевые слова: эмпатия, эмпатийность, эмпатийное взаимодействие.

 

The article exposed the empathy in psychology, where empathy is considered as an integral feature of personality, combined its quality (modality) and content indicators (empatical direction). The different indices of empathy combined formal and dynamic content features. The general patterns and individual differences of psychological characteristics of empathy.

Keywords: empathy, empatical interaction.

 

Постановка проблеми. В сучасних умовах, коли швидко змінюються погляди на різні аспекти життя суспільства, особливого значення набуває перегляд пріоритетів у підготовці юнацтва до життя і праці. Відповідно, змінюються вимоги до професійної підготовки майбутнього психолога. Однією зі значущих властивостей психолога, необхідних для успішного здійснення своєї діяльності, є емпатія. Виявлення наявності і закономірностей розвитку емпатійних властивостей студентів-психологів виступає як умова формування професійної приналежності. Сприйняття і розуміння психологом пацієнтів, клієнтів, класифікація проблем, що характеризує своєрідність особистості і формується у процесі взаємодії; особливості професійної ідентифікації із клієнтами, які виявляються у здатності психолога поставити себе на місце клієнта, побачити проблему його очима, відчути та зрозуміти його стани — поглиблений аналіз названих питань має не тільки теоретичне, а й велике практичне значення, і наслідком розв’язання їх повинно стати підвищення професійної компетентності майбутніх психологів [5].

Ключовою кваліфікаційною характеристикою психолога є рівень сформованості рефлексії та емпатії, що дає змогу адекватно оцінювати зміни, які відбуваються в особистості пацієнта або клієнта, в особистій професійній діяльності, в собі як професіоналі.

Теоретико-методологічними засадами вивчення проблеми розуміння психологічної сутності та природи емпатії є наукові праці Е. І. Рогова, С. Л. Рубінштейна, Г. С. Костюка, В. М. Мясищева, В. С. Мерліна, О. М. Лєонтьєва, В. В. Століна, К. О. Абульханової-Славської, Л. І. Божович, Б. В. Зейгарник, Б. С. Братуся, Ф. Ю. Василюка, С. Д. Максименка, Т. М. Титаренко, Г. В. Ложкіна, О. В. Киричука, О. О. Донченко, Л. Ф. Бурлачука, О. Ф. Бондаренка, М. І. Пірен, А. Омото та Д. Клері, Д. Бейтсон та ін.

Цілеспрямовано розглядаються різні показники емпатії у поєднанні своїх формально-динамічних та змістовних характеристик. Саме з цих позицій, із позицій диференційованого підходу, ми й досліджували загальні закономірності та індивідуальні відмінності проявів психологічних характеристик емпатії [1].

Виклад основного матеріалу дослідження. Традиційне трактування феномену емпатії як «розуміння внутрішнього світу іншої людини й емоційне залучення до її життя» (І. М. Юсупов) [5], дає змогу визначити емпатію не тільки як результат інтеграції елементів пізнавальних і емоційних процесів, але і як прояв ставлення до іншої людини як до найвищої цінності.

При розгляді емпатії у філософській і психологічній літературі описуються різноманітні способи емоційного реагування однієї людини на переживання іншої: злиття з об’єктом, ототожнення своїх почуттів із її переживаннями або співчуття в переживаннях іншого при збереженні незалежних почуттів суб’єкта (М.Шелер, Г. Олпорт, А. Валлон, Я. Скотленд) [2].

Виділяють два види емпатії:

— співпереживання, тобто переживання суб’єктом тих почуттів, які переживає інший, через ототожнення з ним;

— співчуття, тобто переживання суб’єктом, з приводу почуттів іншого, інших, відмінних почуттів [2].

Незважаючи на численні роботи, в яких розглядаються певні аспекти емпатії, у психології поки що не існує комплексних досліджень, емпатія в яких розглядається як цілісна властивість особистості, в поєднанні її якісних (модальність) і змістовних показників (емпатійна спрямованість) [3].

Особливої значущості набуває вивчення показників емпатії у контексті диференційованого підходу як такого, що є спрямованим на пошук індивідуально-типологічних особливостей емпатії в осіб, які відрізняються за певними ознаками. Без урахування діагностики та корекції індивідуальних особливостей емпатії неможливе практичне застосування психології у галузях організації та регуляції взаємовідносин між людьми, виховання та навчання, надання психологічної допомоги [3].

Критерієм для пошуку індивідуальних відмінностей, що виявляються у специфіці емпатії, у виявленні її якісних і змістовних характеристик, ми обрали емоційність. Цей вибір визначається тим, що, по-перше, емоційність як стійка властивість індивідуальності бере участь у регуляції діяльності (О. Є. Ольшаннікова, І. В. Переверзєва, О. І. Палєй, В. А. Пінчук); по-друге, вона є фактором, що систематизує індивідуальну структуру властивостей особистості; по-третє, — і це для нас є особливо важливим, вона здійснює констатуючий та регулюючий вплив і поєднання якісних (модальнісних) особливостей емпатії, на її модальнісну структуру (О. П. Саннікова) [4].

Мета статті полягає у визначенні та теоретичній інтерпретації особливостей емпатійності студентів при аналізі навчально-виховного процесу для виявлення деяких шляхів оптимізації процесу розвитку емпатійних тенденцій і способів поведінки досліджуваних в умовах сучасних вищих навчальних закладах [3].

Емпатія має складну ієрархічно-багаторівневу структуру. Виділяють нижчий (натуральний) і вищі рівні розвитку емпатії. Механізмами натуральної емпатії є емоційне зараження, інстинкти, ідентифікація та наслідування, які мають, безумовно, рефлекторний характер. Така емпатія реалізується у формі співпереживання, співдії.

Одним із вищих рівнів емпатії є особистісно-смислова емпатія, коли сприймання переживань іншого і переключення на власний емоційний відгук більшою чи меншою мірою когнітивно-опосередковані системою норм, цінностей, смислів, ідеалів, установок, переконань суб’єкта емпатії. На цьому рівні емпатія виявляється у формі співчуття, внутрішньої чи реальної співдії. Особистісно-смислова емпатія піддається довільній регуляції та розвивається у процесі соціалізації [1].

Будучи системним утворенням, емпатія водночас є й елементом більш складної системи «люди-об’єкти-природа», яка, у свою чергу, включає підсистеми: «людина-людина», «людина-об’єкт», «людина-природа». У цих системах емпатія реалізується у вигляді відносин і виявляється у взаємодії, спілкуванні, судженнях, вчинках, і саме вони були предметом нашого вивчення.

Проблема дослідження емпатії закладена в самій природі такого явища, яке і дотепер є слабо вивченим, що створює методологічні труднощі при вивченні явища, його описі й експериментальному дослідженні.

Загальною характеристикою відомих психологічних методик, що успішно зарекомендували себе у практичних експериментальних дослідженнях емпатії, можна визначити, що всі вони досліджують у випробовуваного певний вид емпатії: емоційну, когнітивну, предикативну.

Класифікація видів емпатії в методиці В. В. Бойка вирізняє такі провідні елементи:

— раціональну емпатію, яка здійснюється за допомогою зв’язку, уваги до іншої людини, інтенсивної аналітичної переробки інформації про неї;

— емоційну емпатію, що реалізується за допомогою емоційного досвіду (переживань, відчуттів) у процесі віддзеркалення стану іншого;

— інтуїтивну емпатію, що включає як засоби віддзеркалення іншого;

— інтуїтивність, що дає змогу обробляти інформацію про партнера на несвідомому рівні [5].

Теоретично обґрунтувавши актуальність дослідження емпатії у психологів під час навчання у вищих навчальних закладах, ми дослідили рівень розвитку емпатійних здібностей студентів за допомогою тесту «Емпатійні здібності» В. В. Бойка та за методикою казанського психолога І. М. Юсупова. У дослідженні брали участь 60 студентів 5-го курсу.

Після опрацювання результатів дослідження за методикою визначення рівня розвитку емпатійності В. В. Бойка можна зробити такі висновки:

Раціональний канал емпатії характеризує спрямованість уваги, сприйняття і мислення на сутність будь-якої іншої людини — на її стан, проблеми, поведінку. За методикою дослідження В. В. Бойка, високий рівень раціонального каналу емпатії отримали 16,6% досліджуваних, 48,3%, тобто 29 студентів, показали середній рівень розвитку раціонального каналу емпатії, 16,6% занижений, і 11 студентів, які брали участь у дослідженні, а вони становлять 18,4% — низький канал емпатії.

Емоційний канал емпатії фіксує здатність емпатуючого входити в емоційний резонанс із тими, хто його оточує — співпереживати. За даними дослідження по емоційному каналу емпатії 19 досліджуваних, тобто 31,6%, отримали високі показники, 33,3% — середні показники розвитку, 18,3%, тобто 11 досліджуваних, — занижений емоційний канал емпатії, і 16,6% — низький рівень емоційного каналу розвитку емпатії.

Інтуїтивний канал емпатії. Балова оцінка свідчить про здатність респондента бачити поведінку партнерів, діяти в умовах дефіциту початкової інформації про них, спираючись на досвід, що зберігається у підсвідомості. На рівні інтуїції замикаються й узагальнюються різні відомості про партнерів. По інтуїтивному каналу емпатії 12 студентів — із високим рівнем емпатії, 28 — із середнім, тобто 46,6%, 18,3% — із заниженим та 16,6% — із низьким рівнем інтуїтивної емпатії.

Установки, які сприяють чи перешкоджають емпатії, а відповідно полегшують чи утрудняють дію всіх емпатійних каналів. Навпаки, різні канали емпатії діють активніше і надійніше, якщо немає перешкод з боку установок особистості.

26,6%, тобто 16 досліджуваних, мають високий рівень розвитку установок, які сприяють розвитку емпатії, 35%, тобто 21 студент, — із середнім рівнем розвитку каналу емпатії, 28,3% — із заниженим і 6 студентів, які брали участь у дослідженні, а вони становлять 10%, — із низьким рівнем розвитку установок емпатії.

Проникаюча здатність в емпатії — це важлива комунікативна властивість людини, що дає змогу створювати атмосферу відвертості, довіри, задушевності. 28,3% (17 досліджуваних) мають високий рівень проникаючої здатності, які сприяють розвитку емпатії, 41,6%, тобто 25 студентів, — із середнім рівнем розвитку здатності до емпатії, 10% — із заниженим і 12 студентів, які брали участь у дослідженні (20%), — із низьким рівнем розвитку проникаючої здатності до емпатії.

Ідентифікація — ще одна неодмінна умова успішної емпатії. Це уміння зрозуміти іншого на основі співпереживань, уміння поставити себе на місце партнера. За методикою В. В. Бойка, 15% (9 досліджуваних) мають високий рівень розвитку ідентифікації, що сприяє розвитку емпатії, 36,6% (22 студента) — з середнім рівнем розвитку ідентифікації емпатії, 31,6% — із заниженим і 10 студентів, які брали участь у дослідженні (16,6%), — із низьким рівнем розвитку ідентифікації емпатії.

 

 

Таблиця 1.1 — Результати дослідження емпатійних здібностей за методикою В. В. Бойка

 

 

Також для дослідження рівня розвитку емпатії як основний метод дослідження була використана методика казанського психолога І. М. Юсупова.

 

Таблиця 1.2 — Показники рівня розвитку емпатії за методикою І. М. Юсупова

 

 

З 60 досліджуваних лише 43,3%, тобто 26 опитаних, набрали від 37 до 62 балів, що говорить про середній рівень емпатійності, властивий переважній більшості людей. Такі люди в міжособистісних стосунках більш схильні судити людей за їхніми вчинками, ніж довіряти своїм особистим враженням. Їм властиві емоційні прояви, але здебільшого вони залишаються під самоконтролем. У спілкуванні уважні, прагнуть зрозуміти більше, ніж сказано словами, але при зайвому впливі почуттів співбесідника втрачають терпіння. При читанні художніх творів і перегляді фільмів частіше стежать за дією, ніж за переживаннями героїв.

13 студентів із 60, які набрали від 63 до 81 балів по даній методиці, мають високу емпатійність.

Такі люди чутливі до потреб і проблем тих людей, які їх оточують, великодушні, схильні багато що вибачати. З інтересом ставляться до людей.

Їм подобається пізнавати людей і цікавитися їхнім майбутнім. Вони емоційно чуйні, товариські, швидко встановлюють контакт із тими людьми, що їх оточують. В оцінці подій більше довіряють своїм відчуттям і інтуїції, ніж аналітичним висновкам. Вважають за краще працювати з людьми, ніж наодинці.

35% студентів ВНЗ набрали від 12 до 36 балів, це свідчить про низький рівень емпатійності.

Таким людям властиві труднощі у встановленні контактів із людьми, вони некомфортно відпочуваються у великій компанії. Емоційні прояви у вчинках тих людей, які їх оточують, часом здаються їм незрозумілими і позбавленими сенсу.

Вони віддають перевагу відокремленим заняттям конкретною справою, а не роботі з людьми. Вони прихильники точних формулювань і раціональних рішень. Цінують людей за ділові якості і ясний розум.

Висновки. Однією з особистісно-професійно-значущих властивостей психолога, необхідних для успішного виконання своєї діяльності, є емпатія. Виявлення наявності і закономірностей розвитку емпатійних властивостей студентів-психологів виступає як умова формування професійної спрямованості.

Погляд на емпатійність майбутніх психологів як на професійно важливу якість дає можливість оптимізувати навчально-виховний процес у педагогічному ВНЗ, розробляти нові технології виховання, в яких конструктивно реалізуються суб’єкт-суб’єктні взаємостосунки між викладачами та майбутніми психологами як повноправними учасниками навчально-виховного процесу.

Перспективні напрямки дослідження полягають у подальшому розвитку і поглибленні наукових уявлень про процес формування особистісних якостей майбутнього психолога; розширенні та поглибленні уявлення про розвиток емпатійних здібностей у студентів-психологів; у розробленні практичної технології застосування емпатійної дії в різноманітних видах роботи з людьми, а особливо — під час навчання та виховання студентів.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гаврилова Т. П. Понятие эмпатии в зарубежной психологии (Исторический обзор и современные проблемы) / Т. П. Гаврилова // Вопросы психологии. — 1975. — № 2.— С. 147–158.

2. Максименко С. Емпатійний розвиток дитини / С. Максименко, К. Максименко, О. Главник. — К. : Мікрос–СВС, 2003. — 182 с.

3. Рибо Т. Психология чувств / Т. Рибо. — К., 1897. — 366 с.

4. Штейнмец А. Э. Развитие эмпатии в психологической подготовке учителя / А. Э.Штейнмец // Вопросы психологии. — 1983. — № 2. — С. 79–83.

5. Юсупов И. М. Вчувствование, проникновение, понимание / И. М. Юсупов. — Казань: Изд-во Казан. Ун-та, 1993. — 214 с.

 

Український науковий журнал

«Освіта регіону. Політологія. Психологія. Соціальні комунікації», №2-3, 2011

http://www.social-science.com.ua/

автор: Інна Тильчик, викладач кафедри психології Рівненського інституту Університету "Україна"

видання: Український науковий журнал "Освіта регіону. Політологія. Психологія. Соціальні комунікації", №2-3, 2011, час видання: 2011

адреса видання: http://www.social-science.com.ua/


12/08/2011