Звіт про виховну діяльність у 2013-2014 році

Студентське самоврядування. Волонтерський рух. Скаутський рух. Соціальні програми та заходи. Студентське дозвілля. Студентський відпочинок

 



 

Студентське життя – найпрекрасніша пора (Тернопільський коледж, 15 листопада 2016 року)


 

Еволюція студента

(нарис)

 

Кубанкова Лариса,

студентка 1 курсу спеціальності «Фізична реабілітація».

Горлівський регіональний інститут Університету «Україна»

(заочна форма навчання, Донецька обл.)

 

Будинок без архітектурних викрутасів із ошатною вивіскою «Горлівський регіональний інститут Університету «Україна», заклопотані викладачі, усміхнені та енергійні студенти – таким уперше побачила я цей навчальний заклад.

Із перших днів закрутилося інше життя – студентське, зі своїми новими правилами та обов’язками, вимогами та цілями. Необхідно було працювати, змінюватися та спостерігати. Таким чином, протягом певного часу стало помітно, що, незважаючи на вдавану однорідність, усі студенти відрізняються залежно від віку, курсу та навіть спеціальності, на якій вони навчаються.

Так, студент-першокурсник вирізняється з натовпу трохи загубленим виразом очей  – часто у перші три місяці після початку занять можна побачити студентів, які заблукали в коридорах інституту в пошуках своєї аудиторії чи бібліотеки. Вже не школяр, але ще не студент. Такі час від часу називають своїх викладачів «учителями» та з веселим гомоном діляться новинами і враженнями на порозі до інституту.

Другий курс – це ті, які вже спробували смак першої сесії, практичних та семінарських занять, курсових та контрольних проектів. Поважні, горді за свої досягнення, прагнуть більшого – здається, ніби можуть дістати зірку з небес, вони вирізняються більш свідомою поведінкою, вчаться оперувати професійними термінами та звисока дивляться на оточуючих.

Третій курс – це час сумнівів. Чи ту дорогу я обрав? Чи стану я гарним фахівцем, гідним носити ім’я випускника інституту «Україна»? З’являються зачатки професійної свідомості, схильність захищати честь обраної справи. Юристи конкурують з економістами, а інженери вважають технічні спеціальності більш корисними, ніж якась «соціальна робота». Курсові та контрольні роботи вже не жахають, але сесія ще залишається загрозою. У третьокурсників з’являються також зачатки лідерства та схильність до патронажу – вони вже можуть виступати в ролі наставників для «зелених» первачків, допомагати їм у навчанні та радити, як вести себе у складних ситуаціях.

У студентів четвертого курсу на носі державні іспити, перші захисти дипломних проектів. Усе, що вони вчили протягом чотирьох років, буде просіяно та підлягатиме ретельному аналізу. Самовпевненість у них межує із зухвалістю, але невідома небезпека робить такими ж боязкими дітьми-першокурсниками, як і три роки тому.

Спеціалістам та магістрам уже не потрібно нікому нічого доводити – спокійні, вони пишуть магістерські кваліфікаційні роботи, сперечаються зі своїми науковими керівниками, планують своє подальше життя за стінами ВНЗ, із якого випурхнуть дипломованими фахівцями менше, ніж за рік. Можна назвати їх вінцем праці педагога – показником якості знань, що надбали в інституті, його обличчям та гордістю.

При всіх цих розбіжностях студентська братія залишається єдиною, постійно вируючою, допитливою, схильною до пізнання масою, що з нестримною цікавістю всотує нову інформацію, вивчає інновації та трансформує їх у творчому пориві.

За п’ять років вони проходять великий шлях від школяра до Професіонала. Як перша людина взяла до рук кам’яну сокиру, так і сучасний студент у пошуках знань бере до рук книгу та перетворюється у дещо нове, особливе, своєрідне – патріота, ученого, інтелігента, культурну та освічену людину, – основу благополуччя рідного краю, гордість рідної alma mater.

Велике щастя – не боятися змін, а приймати їх із вдячністю, вчитися, мінятися та радувати своїх рідних, педагогів власними досягненнями. Цьому буду вчитися і я, і це – один із найліпших дарунків, який я виплекаю у собі за роки навчання.

Мабуть, для того й ішли студенти до вищого навчального закладу – пізнати, змінити світ навколо, зробити його кращим, привабливішим, у запалі молодості розкрити грані світу, до того непізнані, знайти друзів та навчитися цінувати все, що дає життя.