В УНІВЕРСИТЕТІ «УКРАЇНА» ДОПОМАГАЮТЬ ВИЗНАЧИТИСЯ З ВИБОРОМ ПРОФЕСІЇ

 

Ви – інженер або художник? Керівник або підлеглий? Організатор або виконавець? На ці та інші питання дають відповіді в Університеті «Україна», щоб допомогти абітурієнтам розібратися в собі і вибрати спеціальність, яка найбільше підходить.

Ще Григорій Сковорода писав про «споріднену працю» як про ключовий аспект людського щастя. На думку філософа, кожен із нас повинен вибрати ту діяльність, яка дається легко і приносить справжню радість. Адже ходити на роботу і заробляти гроші з відчуттям фатальної необхідності щодня із року в рік – сумнівне щастя. Щоб не розчаруватися у вибраній професії вже на робочому місці, треба ретельно поставитися до вибору спеціальності. Украй необачно вибирати спеціальність тільки через моду на неї, престижність, розмір запропонованої зарплати. Але навіть здібності у навчанні і схильність до певних предметів не є надійними орієнтирами при виборі професії. Необхідно звертати увагу на психічні властивості індивіда – такі, як темперамент, природжені і надбані риси вдачі, властивості пам’яті, мислення і так далі. З метою виявлення природних здібностей абітурієнтів в Університеті «Україна» здійснюють профорієнтаційне тестування.

Фахівці «Центру практичної психології», який діє на базі Інституту соціальних технологій, не лише виявляють природжені схильності абітурієнтів, але й консультують, проводять тренінги.

Ми, передусім, визначаємо, які здібності і захоплення мав абітурієнт у школі, – розповідає співробітник «Центру практичної психології» Університету «Україна» Леся Василюк. – Після цього пропонуємо тести, які показують, до професій якого напряму схильний опитуваний. Є така класифікація, що ділить професії на 5 типів у контексті предметів і об'єктів, із якими представник цієї спеціальності працює. Це типи: «людина – природа» (агроном, ветеринар, лісничий, зоолог); «людина – людина» (менеджер, учитель, соціальний працівник, продавець-консультант); «людина – техніка» (токар, водій, радіомеханік); «людина – знакова система» (програміст, коректор, математик); «людина – художній образ» (дизайнер, художник, музикант, письменник). Варто сказати, останніх серед абітурієнтів із кожним роком стає все більше. Їм важко працювати по тих спеціальностях, які передбачають жорстку трудову дисципліну, що треба враховувати. Окрім схильності до професій певного типу, ми виявляємо, в якій особистісній сфері людина може себе проявити повною мірою: це мотиваційна сфера, інтелектуальна або комунікативна; людина має організаторські здібності або, наприклад, має риси добросовісного виконавця. Ми виводимо загальний результат, і тоді абітурієнт визначається, варто переглядати свої погляди на майбутню кар'єру кардинально, або, може, потрібно звернути увагу на особистісні характеристики, яких бракує для досягнення поставленої мети. В такому випадку ми пропонуємо тренінги, індивідуальні або групові заняття.

Не варто недооцінювати психологічний аспект вибору професії, адже саме через ігнорування останнього немало фахівців так і не реалізувалися у своїй кар’єрі. Скажімо, щоб бути хорошим журналістом, недостатньо тільки добре писати (діяльність типу «людина – знакова система»). Невід’ємні риси успішного мас-медійника: комунікабельність, наполегливість, рішучість (ознаки типу «людина – людина»). Якщо ж цих рис немає, то треба знайти компромісне рішення – піти вчитися на редактора, коректора, перекладача. Інша ситуація: школяр добре знає хімію і біологію, тому вирішує вчитися на лікаря. Але, незважаючи на гарні оцінки з цих важливих предметів, майбутній ескулап зовсім не наділений філантропією, бажанням допомагати, закотивши рукави, навпаки –дещо гидується фізичних контактів із людьми. Вочевидь, хорошого медика з нього не буде, зате може вийти непоганий фармацевт. Майбутній юрист, незважаючи на досконале знання законів, має також бути хорошим оратором, уміти переконувати, аргументувати свою думку.

У виборі майбутньої професії також не зайве враховувати тип особистості, темперамент, репрезентативну систему. У 1921 році психолог Карл Юнг увів поняття екстравертності та інтровертності. Йдеться про природжену схильність людини черпати енергію, життєві сили: у разі екстравертів – із соціальних контактів, комунікації; у разі інтровертів – із внутрішнього світу. Так, якщо абітурієнт – типовий інтроверт, не любить галасливих зібрань (вони його виснажують) і вважає за краще працювати самостійно, робота у великому колективі, де всі ідеї народжуються у процесі групового «мозкового штурму», не лише негативно вплине на його самопочуття і продуктивність, але і не дасть йому можливості розкрити свій потенціал. Інтровертам треба обмежувати спілкування, тому вони стають хорошими письменниками, редакторами, бібліотекарями, архіваріусами, лаборантами науково-дослідних інститутів, контролерами якості. І навпаки, якщо маємо типового екстраверта, якого надихає і стимулює спілкування, постійна робота тет-а-тет із комп'ютером може стати для нього не лише причиною неефективності роботи, але й призвести до глибокої депресії і розчарування в житті. Тому екстравертам бажано працювати продавцями, юристами, лікарями, рекрутерами, координаторами проектів тощо.

Про це розповідає доцент кафедри психології Інституту соціальних технологій Олена Берещук:

Наприклад, у сфері психології себе цілком може реалізувати людина будь-якого типу. Якщо фахівець консультує, проводить психологічні тренінги, безпосередньо контактує з людьми, краще, щоб він був екстравертом, який сам потребує цього спілкування. Якщо ж людина «занурена» в себе, схильна до самоаналізу, любить і вміє це робити професійно по відношенню до інших, то ми маємо хорошого інтроверта-психоаналітика. Така людина також може стати ученим і добре реалізувати себе в цій галузі. Думаю, що в кожній професії є ніші, які може займати людина з певним типажем: інтроверт або екстраверт, холерик або флегматик. Робота є для всіх, але бажано, щоб ця робота, окрім фінансів, приносила ще і задоволення.

Природжені психічні особливості значною мірою впливають на успішність і кар'єру, але історія наводить багато прикладів, коли люди досягали висот професіоналізму не завдяки, а всупереч обставинам. Слід пам’ятати, що робота над собою здатна виправити ті риси, які заважають професійному становленню, і розвинути ті, які покликані привести вас до успіху.

 

Тала Пруткова